Інвестиційний менеджмент: розроблення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємства, формування оптимального портфеля інвестицій підприємства та управління ним

Ще одне тріо – Одеська, Запорізька та Львівська області, які за рейтинговими балами дещо відстають, замикають групу найсильніших. Як показує досвід проведених досліджень, позиції серед лідерів змінюються під впливом цілком різних, навіть сезонних чинників, і відставання одного регіону від іншого можна вважати цілком умовним. З огляду на результати 2002 року, вражаючим є вихід на 4 у сходинку Дніпропетровської області (за рахунок певного погіршення позицій області за групами показників «економічний розвиток» та «розвиток інфраструктури»), яка традиційно займала 23 позиції. Донецька область, яка в рейтингу 2001 посіла 4е місце, повернулася на 2е, що також співпало із зростанням в загальноукраїнському масштабі політичної ваги істеблішменту регіону. Харківська область, яка доволі сенсаційно посіла у 2001 році третю сходинку, підтвердила свій високий результат і 2002 року.

Стабільність складу регіонів «лідерів» визначається, насамперед, історично зумовленими параметрами розвитку регіонів (виробнича, транспортна та інша інфраструктура).

До так званої групи «переслідувачів» цього разу увійшли 7 областей, які за своїми показниками знаходяться на певній відстані від «лідерів», але виділяються серед решти регіонів. Це – Полтавська, Київська, Миколаївська, Вінницька, Луганська та Закарпатська області і АР Крим. Слід зазначити, що Миколаївська та Вінницька області цього разу досягнули своїх локальних максимумів в річних рейтингах (10а і 12а позиції відповідно).

Регіони «основної групи» Рейтингу характеризуються щільним розташуванням рейтингових балів, що робить можливими карколомні злети і падіння. Так, Сумська область піднялася відразу на 5 позицій (16е місце у 2002 р. і 21е у 2001 р.), у той час як Херсонська область втратила відразу 6 позицій і з 18го місця у 2001 році спустилася на останнє, 26е місце в Рейтингу. Помітним за лишається той факт, що для більшості регіонів нижньої частини Рейтингу шлях «нагору» є обмеженим, і зміна позицій в цій частині Рейтингу може бути пояснена особливістю методики, а не фактичною зміною ситуації в регіоні.

Хоча Херсонська область «спромоглася» посунути Житомирську з останнього місця, але Житомирщина не змогла вийти з групи «аутсайдери». Рівненська область у 20012002 рр. показує «стабільність» – 24е та 25е місця відповідно. Суттєве погіршення позицій Херсонської області пов'язане з низькими показниками як економічного розвитку, так і фінансового сектора.

Зазначимо, що вперше Рейтинг регіонів України було визначено експертами Інституту Реформ у 1999 році. Оцінка привабливості регіонів за підсумками 2002 року проводилася на основі п'яти груп показників: економічний розвиток регіону (1), ринкова інфраструктура (2), фінансовий сектор (3), людські ресурси (4) та місцева влада і підприємництво (5). Всього було проаналізовано 67 статистичних показників.

Г. Інвестиційна привабливість підприємства або його “економічний паспорт” може мати такий вигляд:1.Загальна характеристика виробництва, наявність сучасного устаткування, екологічна шкідливість виробництва, складське господарство, наявність власного транспорту, географічне розташування;

2.Характеристика технічної бази підприємства: технології, вартість основних фондів, коефіцієнт зношення;

3.Номенклатура продукції що випускається: обсяг виробництва, експорт, імпорт сировини та матеріалів, зв’язки з іншими підприємствами, постачальники і споживачі, оцінка стабільності збуту (попиту);

4.Виробнича потужність, можливість нарощування виробництва;

5.Місце підприємства в галузі, на ринку;

6.характеристика менеджменту, схеми управління, чисельність персоналу, заробітна плата;

7.Статутний фонд. Власники підприємства, номінал і ринкова вартість акції, розподіл пакету акцій;

8.Структура витрат на виробництво, у тому числі за основними видами продукції. Їх рентабельність;

9.Обсяг прибутку та його використання за звітний період;