Інвестиційний менеджмент: розроблення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємства, формування оптимального портфеля інвестицій підприємства та управління ним

Продовження політики «закриті двері вдень, відкриті вікна вночі» до 2005 року консервує, на думку експертів, структуру основних гравців на ринку прямих інвестицій в Україні. Ними залишаться транснаціональні корпорації, які в очікуванні зростання внутрішнього попиту можуть дозволити собі працювати зі збитками; фонди прямих інвестицій, які ще не втратили надії заробити тут гроші; і звичайно ж, російські компанії, яким зрозумілі вітчизняні ризики і які знають, як з нами працювати. За такого сценарію розвитку подій річні обсяги іноземних інвестицій в українську економіку протягом наступних двох років не будуть перевищувати 1,52 млрд. дол.

Підсумки 2002 року є кращими, ніж за попередній рік. Останні дані Держкомстату

зафіксували у 2002 році рекордний для України показник залучення прямих іноземних

інвестицій в $1,07 млрд., що на 32% перевищує показник 2001 року. Однак ще більше пожвавлення спостерігалося на «зустрічній смузі»: нерезиденти вивезли капіталу

на $368,8 млн. або на 38% більше, ніж у 2001 році. В основному така ситуація була

обумовлена розірванням нерезидентами інвестиційних договорів, загальна сума яких

виросла порівняно з 2001 роком втричі (до $158 млн.). Відтак, образно кажучи, за 2002 р. на кожних 3 дол. вкладених інвестицій припадає 1 дол. офіційно вивезеного капіталу.

Обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну за останніх 10 років (на 01.01.2003р.– 5,34 млрд. дол.) є, практично, співставним з величиною іноземних інвестицій у польську економіку лише за один рік. А в економіку Росії торік надійшло $19,8 млрд., що перевищує показник 2001 року на 38,7%.

Територіальні диспропорції в інвестиційному кліматі мають тенденцію до збільшення – на одного киянина припадає 705 дол. іноземних інвестицій, у той час як на мешканця Чернівецької області – 16 дол.Свідченням як неефективності існуючої політики центральної влади по відношенню до окремих регіонів, так і недостатності зусиль місцевої влади є те, що 80% усіх іноземних інвестицій залучено у підприємства восьми регіонів та м. Києва. Концентрація іноземних інвестицій свідчить про велике значення, якого надають інвестори інфраструктурному та економічному розвиткові, що склався в окремому регіоні.

За 2002 рік чистий приріст ПІІ у столицю склав 307 млн. дол., а в Черкаській області цей показник ПІІ зменшився на 3,1 млн. дол. При цьому практично від'ємні значення приросту ПІІ зберігаються на Черкащині уже

протягом чотирьох років. Приріст в обсягах, що є вищими за 30 млн. дол., спостерігався лише у 6 регіонах (крім м. Києва) – Одеській, Львівській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях і АР Крим.

Географічна структура походження найбільших іноземних інвесторів виглядає таким чином: США – $898 млн. (16,9% загального обсягу), Кіпр – $602,6 млн. (11,3%), Великобританія – $510,5 млн. (9,6%), Нідерланди – $398,7 млн. (7,5%), Віргінські острови (Брит.) – $337 млн. (6,3%), Російська Федерація – $322,6 млн. (6,0%).

У галузевому розрізі найбільш привабливими залишаються торгівля $854,8 млн. (16,0%),харчова промисловість – $852,3 млн.(16,0%), машинобудування – $469,6 млн.(8,8%) та фінансова сфера – $433,3 млн.(8,1%).

Результати дослідження складових інвестиційного клімату 24х областей, АР Крим та міста Києва дозволяють виділити групи регіонів за величиною рейтингового балу. Цього разу до групи «лідерів» увійшли 7 регіонів. Перш за все привертають увагу показники столиці – Київ знову більше ніж удвічі випереджає найближчого конкурента. Місто також має перевагу за всіма групами показників, особливо за рівнем розвитку фінансового сектора. Тому прогноз щодо лідерства столиці у рейтингу протягом наступних 35 років не викликає сумнівів. Наступні позиції займають потужні індустріальні регіони, які за величиною інтегрального рейтингового балу утворили «трійку»: Донецька, Харківська та Дніпропетровська області.