Інвестиційний менеджмент: розроблення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємства, формування оптимального портфеля інвестицій підприємства та управління ним

Рівень недиверсифікованого ризику залишається постійним незалежно від того, скільки інструментів і яких видів в ньому знаходиться. Диверсифікований ризик знижується з ростом кількості видів активів в портфелі (практичні дослідження вказують на оптимальну кількість – від 8 до 20). При подальшій диверсифікації портфелю – подальшому підборі і включенні в портфель активів повинні розглядатися витрати по цім операціям, які необхідно співставити з доходами, які очікуються внаслідок зменшення ризиків.

Принцип домінування визначає, що інвестиційний портфель буде ефективним, якщо:

1.Ніякий інший портфель не обіцяє такого ж доходу при меншому ризику.

2.Ніякий інший портфель не обіцяє більш високого доходу при такому ж рівні ризику.

Найбільш розповсюдженим методом, який застосовується для вибору найбільш оптимального портфелю, являється графічний метод аналізу кривих байдужості. Згідно цього методу всі інвестиційні портфелі, які лежать на одній заданій криві байдужості, можуть бути рівноцінними для інвестора; інвестор буде вважати будь-який портфель, який лежить на кривій байдужості, яка знаходиться вище і ліворуч, більш привабливим, ніж інший портфель, який лежить на кривій, яка нижче і праворуч; криві байдужості не можуть пересікатись; завжди існує можливість побудування між двома кривими байдужості третьої, яка лежить між ними. У випадку, коли інвестор не бажає ризикувати, він вибирає портфель, який лежить на кривій байдужості, яка розташована вище і ліворуч усіх інших кривих байдужості.

Розрізняють два підходи управління інвестиційним портфелем цінних паперів : традиційний і сучасний.

Традиційний підхід полягає в забезпеченні його збалансованості шляхом включення в портфель активів та проектів різних підприємств і галузей. При цьому слід зазначити, що підприємства, які раніше успішно виконували свою операційну діяльність, в подальшому будуть намагатися залишитись такими ж. Цінні папери великих компаній більш ліквідні і достатні у великій кількості, що дозволяє інвестору для досягнення ефективного розміру портфелю купувати цінні папери у великій кількості. Більш ймовірно переконати інвестора придбати цінні папери відомих компаній.

Сучасна портфельна теорія (Марковіц) ґрунтується на наступних ствердженнях :1.Ринок є ефективним. Усі учасники ринку мають однакові умови доступу до інформації і можуть вільно входити і виходити з ринку.

2.Інвестори не полюбляють ризикувати.

3.Чим більше ризик, тим більший доход повинен отримати інвестор, і чим менше доход – тим менше ризик.

4.Інвестори прагнуть максимально збільшити доход і зменшити ризик.

5.Всі рішення по інвестуванню приймаються на підставі очікуваної норми доходу і ризику (їх співвідношення) або очікуваного стандартного відхилення норми доходу.

6.Інвестиційний портфель повинен мати відповідне співвідношення відповідних типів активів для розподілу ризиків – диверсифікації.

7.Завдання інвестора – формування ефективного набору активів (проектів), який забезпечує найменший ризик і найбільший доход.

8.Норма доходу, ризик і їх співвідношення розраховуються за конкретний період часу.

9.З метою ефективного управління, в залежності від ситуації на ринку, в портфель можуть включатися і виключатися в будь-який час активи.

Інвестор, формуючи і управляючи інвестиційним портфелем, повинен виконувати: підбір для інвестиційного портфелю типів активів з оптимальним співвідношенням ризику і доходу; підбір для інвестиційного портфелю проектів з різними термінами реалізації; своєчасна ліквідація інвестиційного портфелю.