Культура Стародавньої України

За неоліту відбулися істотні зміни у фізичному вигляді людини і, на думку антропологів, на місці неандертальсь¬кої з'являється нова раса — кроманьйонська.

Доба неоліту в Україні представлена трипільською куль¬турою, назва якої походить від знахідок, зроблених у XIX ст. київським археологом В. Хвойкою під час розкопок біля с. Трипілля на Київщині.Трипільська культура, датована V—III тис. до н. е., була поширена на лісостеповій території від середнього Дніпра до Бугу і Дністра на південному заході. За своїми ознаками і зразками ця культура споріднена з археологічними куль¬турами Дунайського басейну, Балкан, островів східного Середземномор'я та Малої Азії. Отже, вона поєднала Україну з могутніми культурами тодішнього світу. Трипільці були хліборобами і скотарями, а їхня культура — типовою для осілого місцевого населення, яке етнічно можна б визначи¬ти як протослов'яни (М. Семчишин). Залишки трипільсь¬кої культури відкрито в 38 селах Київщини, 25 Поділля і в 20 селах Західної України. Джерелами їхнього прожитку було хліборобство, скотарство, мисливство, рибальство. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували майже всі садово-го¬родні культури, відомі нині в Україні. Розвивалися ремес¬ла: шліфували камінь, виготовляли глиняний посуд, з дере¬ва човни, знали мідь. Трипільська культура існувала протя¬гом 2 тис. літ, охоплюючи енеоліт, бронзову і залізну доби. Дослідження виявили, що трипільці мали вищі форми гро¬мадського життя, жили великими родовими скупченнями, об'єднані жінкою-матір'ю, бо діти через відсутність шлюбів не знали батька. Отже, трипільці правоподібно практикували матріархат. Вони мали свої вірування та ритуали поховань (трупоспалень). У багатьох житлах трипільських поселень знайдено добре збережені жертовники у формі рівнораменного хреста, помальовані брунатно-жовтою фарбою (вох-рою) і прикрашені концентричними колами. Вони звичай¬но знаходилися на підвищенні, а біля них антропоморфічні (людиноподібні) чи інші фігурки. Ці хрестоподібні підви¬щення служили жертовними місцями роду, тобто біля них трипільський люд приносив жертви.

Переміщення кочових племен зі Сходу в другій поло¬вині II тис. до н.е. знищило поселення трипільської куль¬тури, та не могло знищити елементи самої культури в ца¬рині релігійних культів. Вони зосталися живими, пережив-ши кімерійців і скіфів, збереглися у подальшому побуті, віруваннях та мистецтві слов'ян.

З часів трипільців залишилися печери, коридори, а їхній побут — хати і села — дуже нагадують нам пізніший україн¬ський побут. Трипільські поселення складалися з десятків і навіть сотень жител, розміщених по колу. Населення в них досягало кількості навіть десяти тисяч. Серед поселень трипільського типу були вражаючі своїм гігантським роз¬міром, площею 200—400 га. Жили трипільців спорудах чотирикутної форми. Будуючи оселю, забиваїи в землю палі, поміж якими закладали стіни з плетеного хмизу, об-мазаного глиною. Дах був вкритий соломою або очеретом. Долівка глиняна, посередині хати — піч, навголо неї — лежанки з випаленої цегли.

Велика увага приділялася прикрасам у вигляді розма¬льовування — розмальовували печі, стіни всередені та зовні. Фарби використовували здебільшого червоного й білого кольорів, а також жовтого й брунатного тонів. V мистецтві Трипілля панував культ сонця, торжества світла і древа життя, яскравих кольорів-символів.

Трипільці вели астрологічні спостереження, мали свій календар, буквенно-звукове письмо.

Найбільш прикметною знахідкою у трипільців була ор¬наментальна кераміка. Так, її виріб, як і стиль прикрас, знаходилися на дуже високому рівні. Орнамент накладався відповідно двома способами: розмальовуванням і заглибле¬ним рисунком, розпис вони робили чорним або червоним, білим і червоно-брунатним кольорами. На малюнках були овали й півовали із зображенням сонця, води Збереглися також фігурки свійських тварин. Окрему групу створюють жіночі фігурки, пов'язані з культом родючості і шануван¬ням духів предків, які мали культове призначення.

Геополітичне положення України, особливо Середньої Наддніпрянщини і Північного Причорномор'я, зумовлюва¬ло, з одного боку, вплив на її культуру руйнівних факторів (напади численних кочових орд), з іншого — залучення до неї нових життєздатних й органічно прийнятних компо¬нентів. Є свідчення, що вже в трипільську добу здій¬снювались інтенсивні контакти культури, яка творилася на теренах України, із культурами Середземномор'я, Близько¬го Сходу та Індії (Шумер, Єгипет, Вавилон, Ханаан, Північна Індія). Під впливом кочівників від автохтонної культури відділялися досить вагомі культурні масиви і розносилися далеко від рідних земель. Культурні елементи, схожі з три¬пільськими, можна відшукати в стародавніх пам'ятках куль¬тури Єгипту, Месопотамії, Індії, Греції, Італії, Британії. На жаль, місце трипільської культури у світовому культурному розвитку ще чітко не визначене. На думку сучасного вчено¬го М. Поповича,"... носії Трипільської культури аж ніяк не могли бути ані слов'янами, ані їхніми прямими попе¬редниками. ... проте "трипільці" почасти могли передати свою культурну спадщину тим індоєвропейським предкам слов'ян, які прийшли на цю територію і витіснили їх або частково асимілювали".Приблизно в III тис. до н. е. на всій Україні, де розпо¬чалася трипільська культура, з'явилися нові поселенці. Культурно прибульці стояли нижче від трипільців, але були більш войовничими. Підкорили трипільське населення, принесли з собою вміння обробляти мідь. Згодом до міді почали додавати олово, одержавши у такий спосіб брон¬зу — металевий сплав, міцніший за мідь.