Авторське право на художні твори в Україні
В останній, із запровадженням сучасних технологій з’явилася можливість разом із традиційними методами надання доступу до інформаційних ресурсів залучити електронні, а саме електронні каталоги та картотеки, а з поширенням Інтернету – відкрити доступ до цих електронних баз даних і більш широкому колу громадськості, розмістивши їх на власному сайті. Зараз на веб-сторінці НПБ України розміщено: електронні каталоги книжкових документів, статей з наукових збірників, політематичну базу даних статей з періодичних видань та базу даних „Політика і політики в дзеркалі періодичних видань України”[9].
Оскільки бібліотеки забезпечують доступ широких верств населення до інформації, реалізують право громадян на освіту, держава повинна створювати відповідні умови для реалізації ними своїх функцій. Це стосується також і забезпечення бібліотеками доступу до інформації, представленої у цифровому форматі. У зв'язку з цим громадська організація ІФЛА у 2000 р. сформулювала свою позицію з питань авторського права у цифровому середовищі.
Зокрема, ця організація зазначає, що всі користувачі бібліотек повинні мати право безоплатно та вільно:
• переглядати загальнодоступний матеріал, що охороняється авторським правом
• перебуваючи у бібліотеці чи за її межами, у приватних цілях, читати, слухати чи переглядати охоронювані матеріали, які надходять у вільний продаж
• копіювати безпосередньо чи за допомогою бібліотечних та Інформаційних працівників у розумному обсязі охоронювані цифрові твори для використання в особистих, навчальних чи дослідницьких цілях.
Але це – лише рекомендації громадської організації, яка представляє інтереси бібліотек. У світовій юридичній практиці існує проблема регулювання відносин у сфері авторського права. Чинне законодавство, включаючи міжнародні правові акти, застаріло та не враховує бурхливі процеси розвитку інформаційних технологій. Потреба зміни законодавства у сфері авторського права –це вже об'єктивна реальність, не рахуватися з якою не можна [8].До слова, в Західній Європі захистом авторських прав у галузі бібліотечної справи почали активно займатись лише в другій половині 90-х років ХХ століття. Створювалися групи з питань авторських прав, змінювалося законодавство, друкувалися статті, проводилося навчання бібліотекарів. Завдяки таким заходам, що стали справжнім явищем, тому що відбувалися дуже вчасно, сталося багато зрушень, наприклад, у країнах Центральної і Східної Європи (Чехії, Естонії, Угорщині, Латвії, Польщі, Румунії) думки бібліотекарів враховувалися при розробці нових законів про авторське право. Наприклад, у Румунії так званий очікувальний період (window-time), тобто заборону бібліотекам купувати книжки для видачі відвідувачам протягом перших 6 місяців після публікації, було анульовано у наступній редакції зазначеного закону. В Україні лише тепер починається обговорення цих питань [10].
Болючою проблемою є порушення авторських прав вітчизняних виконавців. Так, представники „Українського музичного альянсу” та „Української ліги музичних прав” виступили на їхній захист. Якщо музика служить комерції, тобто допомагає тим чи іншим чином заробляти гроші, автори, виконавці, виробники фонограм та відеограм мають право отримати винагороду за свою працю. Є і постанова Кабінету міністрів про її розмір і порядок виплати. Отже, радіостанції, телеканали, а також театри, дискотеки, будинки відпочинку, бари, ресторани тощо через відповідні організації, одними з яких є ліга й альянс, зобов’язані відраховувати певний відсоток за використання музики в господарській діяльності. Це звичайна світова практика, логічна і справедлива [11].
В Україні вже є чимала кількість уповноважених збирачів і розподільників роялті (гонорару) за використання опублікованих із комерційною метою фонограм та відеограм. Водночас такий „захист” спрацьовує аж ніяк не завжди. Дуже часто різні „музичні користувачі” просто безоплатно та безконтрольно „запозичають” те, за що в цивілізованих країнах потрібно платити.
Запроваджений в Україні механізм управління у сфері авторських і/або суміжних прав надає уповноваженим збирачам і розподільникам роялті право збирати та розподіляти винагороди за використання фонограм і відеограм. І добре, що їх уже досить багато. Будь-який суб’єкт авторського права тепер зможе вибирати саме ту організацію, яка забезпечить йому найкращий захист. А якщо вона не впорається з договірними умовами, то це зробить інша структура – державна, приватна або громадська [12].
Динамічність інтеграційних процесів, які відбуваються сьогодні в Європі, вимагають від нашої країни вирішення комплексу важливих економіко-правових і соціальних питань, що сприятимуть приєднанню до Європейського Співтовариства. І особливі вимоги стосуються власне вдосконалення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності, зокрема забезпечення ефективного правового захисту результатів творчої діяльності митців, передовсім художників. Адже, не зважаючи на те, що національне законодавство закріплює широкий обсяг їхніх прав, на практиці ці положення не реалізуються. Однією з причин є відсутність чіткого механізму правореалізації, а також недостатня ефективність деяких норм, покликаних регулювати відносини в цій сфері [13].