Арт-ринок в Україні

Та у пресі відзначалося, що українське законодавство, на жаль, не передбачає невідворотної відповідальності порушників авторських прав. А тим часом підробки – не без участі впливових державних органів та установ, що їх "легалізують", – продовжують засмічувати український арт-ринок, спокушаючи непосвячених придбати "твори" сумнівного авторства відомих майстрів [2].

Як бачимо, український арт-ринок знаходиться ще у стадії формування. Тож проблем та гострих питань вистачає. У цьому плані корисним є вивчення досвіду світового арт-ринку.

На перший погляд, мистецтво – це надто суб’єктивна і, до певної міри, ірраціональна цінність. Проте історія арт-ринку за останні 100 років свідчить про те, що вартість творів мистецтва, як і вартість найбільш прагматичних інвестицій – таких, як, наприклад, золото чи нерухомість, є раціональною. Навіть більше: мистецтво як предмет капіталовкладення нерідко переважає інші інвестиції за багатьма об’єктивними показниками. Ось кілька прикладів.

У 1904 році французький фінансист А. Левель переконав 12-х інвесторів перерахувати по 212 франків на конто фонду "Шкура ведмедя", який відтак інвестував ці кошти у модерне мистецтво. Протягом 1904–1914 рр. інвестиційний фонд купив понад 100 творів мистецтва, серед яких були й картини П. Пікассо та А. Матісса. Зрештою, 2 березня 1914 року всі придбані фондом твори були продані на аукціоні, причому деякі картини продано в десять разів дорожче від закупівельної ціни. Таким чином, кожен франк, інвестований учасниками фонду, приніс щонайменше три франки чистого прибутку.

У 2005 році найгучнішою подією на світовому арт-ринку став продаж картини П. Пікассо "Хлопець із сопілкою", яку було продано на нью-йоркському аукціоні "Сотбіс" за 104 мільйони доларів (до речі, попередній власник у 1950 році придбав цю картину за 30 тисяч доларів).На доказ того, що вартість мистецтва має доволі об’єктивну сутність, професори "Стерн Бізнес Скул" при Нью-Йоркскому університеті Д. Мей та М. Мозес створили індекс цін продажу творів мистецтва. Цей індекс, що грунтується на результатах аналізу продажу 5000 творів мистецтва за категоріями "Імпресіонізм", "Модерне мистецтво" та "Американське мистецтво" на аукціонах Лондона і Нью-Йорка протягом 1950–2001 років, наочно ілюструє динаміку розвитку арт-ринку за останні 50 років. Зокрема, згідно з цим індексом, у 2001 році вартість творів мистецтва зросла на 15%. А у 2005 році вартість творів мистецтва, проданих на аукціонах Парижа, Нью-Йорка та Лондона, зросла на 19%.

Слід також зазначити, що упродовж останніх років значно активізувався ринок російського мистецтва, до якого зазвичай залучають також і доробок українських художників. Дебютувавши на західних аукціонах у 1974 році працями, створеними для театрів, уже у 1976 р. цей сегмент мистецтва зумів здобути собі постійне місце на арт-ринку. Але, ще донедавна, російське та українське мистецтво було відоме на Заході, головним чином, завдяки середньовічним та бароковим іконам, декоративним предметам ХІХ століття та творам авангардних митців, котрі працювали протягом 1910–1930-х років. Проте останнім часом інтерес до російського мистецтва зріс нечувано. На ринку виставляються та продаються за астрономічно високими цінами роботи російських майстрів ХІХ та ХХ ст. Так, "Натюрморт із квітами І. Машкова, виставлений у грудні 2005 р. на аукціоні "Сотбіс", було продано за 3 928 637 доларів. Картину "Одоліска" Б. Кустодієва було продано на аукціоні "Крістіс" за 3 104 653 доларів. А картину "Абстрактний пейзаж" українського художника О. Богомазова, яку декілька років тому колекціонер придбав у одній із нью-йоркських галерей за 200 000 доларів, у грудні 2005 р. було продано на лондонському аукціоні "Сотбіс" за 1 353 687 доларів.

Окрім найбільших аукціонів "Сотбіс" та "Крістіс", твори російського та українського мистецтва пропонують лондонський "МакДуглас", паризький "Тажан". У 2005 році їх уперше почав продавати лондонський аукціон "Бонгамс". Також доволі плідно працюють на цьому ринку аукціони у Стокгольмі та Гельсінки, а також київський аукціон "Антик Центр" та московський "Гелос", який навіть відкрив свою філію у Києві [23].

Тож, закінчуючи розмову про сучасний український арт-ринок, слід зазначити, що, попри всі негаразди, він продовжує формуватися і розвиватися. Сьогодні інтерес як публіки, так і держави до арт-ринку поступово зростає, що свідчить про перспективність його діяльності.

Також слід пам’ятати, що лише завдяки об’єднанню зусиль художників, галеристів, колекціонерів, меценатів і всіх-всіх, кому небайдужа доля українського мистецтва, можна розв’язати надзвичайно важливі проблеми арт-ринку, зробити його більш цивілізованим.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Томак М. Важка мистецька артилерія // День. – 2007. – 27 лют.