Арт-ринок в Україні
Також у пресі звертали увагу на активну роботу столичних галерей, розміщених на Андріївському узвозі. Відзначалося, що діяльність їх починалася з вернісажів на Андріївському узвозі, коли поняття арт-ринку, як і ринку взагалі, не існувало в принципі. Коли офіційна культура суворо оберігала свої лави й художники роками простоювали в чергах, щоб виставитися в одному з нечисленних виставкових залів. Вернісаж на Андріївському, що з'явився ледве не напівпідпільно, був у певному сенсі протестом. Ну або бодай можливістю довести, що й на узбіччях верстових доріг існує життя. Яскраве й цікаве.
Згодом Андріївський узвіз став тим, чим став. Але визнаймо, коли б не було його, розвиток вітчизняного арт-ринку неабияк затримався б. Адже це була, по суті, одна з перших альтернативних форм офіційного мистецтва. Й у цьому плані всі нинішні художні галереї, можна сказати, спустилися з Андріївського узвозу. Інша справа, що до цивілізованого арт-ринку вони ще не дійшли. Ну хоча б тому, що поки не вирішене питання їхнього легалізованого існування (різні галереї мають різний статус). Далеко не всі вміють самі заробляти гроші, працювати з художниками й залучати свою публіку. В результаті з кількох десятків київських галерей справді цікаве й повноцінне творче життя відбувається в 11 – 12. Але воно є [13].
Більш того, за словами власника галереї "Ательє Карась", однієї з найбільш відомих галерей на Андріївському узвозі, Є. Карася, зараз сформувався активний прошарок молодих художників 25-30 років. І попри те, що немає можливості, вони розвиваються. Тож, незважаючи на складну ситуацію на вітчизняному арт-ринку, можна спостерігати виникнення нового покоління художників [6].
Тут слід нагадати, що ще в 1995 році було створено Асоціацію артгалерей України. Засновниками Асоціації стали 35 галерей, мистецьких центрів та творчих об'єднань. Серед них Центр сучасного мистецтва "Совіарт", культурні центри "Світ-Л", "Славутич", галереї "Гончарі", "Плеяда", "Бланк-ART", "Дах", "АЖІО", "Art-Інформ", "L&L", "RA", Києво-Могилянської академії (всі - з Києва), "Маріуполь-87" (м. Маріуполь), "Пласт-Арт" (м. Чернігів), "Обрій" (м. Хуст), "Володимир" (м. Севастополь), "Смальта" (м. Харків), "Мункачі" (м. Мукачеве) та інші недержавні мистецькі організації з різних регіонів України.
Створення Асоціації артгалерей України визначило новий етап розвитку арт-ринку в Україні. Це була спроба об'єднати розрізнені творчі організації, мистецькі центри і галереї з метою структуризації арт-ринку, запровадження цивілізованих форм конкуренції у стосунках з художниками, мистецтвознавцями, менеджерами, спонсорами.Асоціація проводила міжнародні арт-фестивалі та виставки українських художників у різних країнах світу, видавала змістовні каталоги, створила Арт-клуб Асоціації, відкрила сайт в Інтернеті, випустила перші в Україні CD про сучасних художників тощо [14].
Певним показником позитивних змін на вітчизняному арт-ринку стало своєрідне відродження масштабних арт-акцій у Центрі ділового та культурного співробітництва "Український дім". Так у 2006 та 2007 роках було проведено Міжнародну художню виставку-ярмарок "Арт-Київ-2006" та "Великий скульптурний салон 2007". Тут слід зазначити, що такий самий формат мали арт-фестивалі, які організовував наприкінці 90-х "Центр сучасного мистецтва", очолюваний В. Хаматовим.
Однак тоді художникам стало не вигідно оплачувати оренду боксів і місце в каталогах, які видавали до кожного заходу. Але тоді арт-ринок ще не сформувався, тож митці просто платили кошти за репрезентацію картин без можливості їх продажу. І хоча останніми роками ця ситуація докорінно не змінилася (майстер і тепер не може взяти в банку суму під заставу своїх полотен а колекціонерові так само не вигідно вкладати гроші в твори сучасного мистецтва, бо немає гарантії їхнього повернення) все ж деяка активізація арт-ринку призвела до необхідності відроджувати великі арт-фестивалі. На цьому наголошувала і організатор проектів Н. Заболотна, яка зазначила, що ці акції проводилися "не лише задля популяризації мистецтва як такого. Можливо, вони стануть поштовхом до формування цивілізованого арт-ринку в Україні" [15, 16, 17, 18].
Масштабні мистецькі заходи в "Українському домі" широко висвітлювалися у пресі. Так відзначалося, що на Міжнародній художній виставці-ярмарку "Арт-Київ–2006" було представлено твори найкращих митців другої половини ХХ – початку ХХІ століття. До експозиції увійшли картини з приватних колекцій, раніше не відомі широкому загалові. Це живопис класиків радянського періоду: М. Глущенка, О. Шовкуненка, С. Григор’єва, В. Зарецького, М. Примаченко. Були навіть полотна майстрів дореволюційного періоду – М. Клодта і С. Васильківського. А на другому поверсі організатори представили парад галерей, де можна було побачити здобутки сучасних митців. Там в окремих орендованих боксах влаштовано міні-виставки одного або кількох художників, які виставили свої роботи на продаж. У цьому ярмарку взяли участь і чеські гості.