Художні особливості Українського костюма. Естетичні властивості матеріалів одя¬гу

Народні способи орна¬ментації тканин. Колір і факту¬ра саморобних матеріалів були виразним тлом для різних видів, технік і прийомів народного декорування. Однотонні тка¬нини органічно сполучалися з орнамен¬тованими. Матеріали, мотиви, колорис¬тика, техніка виконання, розміщення орнаменту нерозривно пов'язані з еле¬ментами одягу, що прикрашався, його функціональним призначенням тощо.

Український одяг декорувався різно¬манітними способами: тканням, вибій¬кою, вишивкою, нашивками. Три перших способи пов'язані з нанесенням орна¬менту на тканину, тому-то насамперед розглянемо саме їх. Щодо нашивок, то вони розташовуються безпосередньо на готовому одязі і будуть висвітлені окремо.Декоративне ткання. Важ¬ливе місце в декоруванні вбрання нале¬жало узорним тканинам. Особливою кра¬сою візерунку, багатством колориту ви¬значалися плахти, які слугували святко¬вим поясним одягом жінок Середньої Наддніпрянщини протягом кількох сто¬літь, їх ткали з тонкого саморобного вовняного прядива, яке йшло на основу й піткання. Для складніших узорів ужи¬вали покупні гарус, шовк і бавовняні фабричні нитки — біль.

Клітчастий узор плахти виходив уна¬слідок переплетення поздовжніх смуг основи і поперечних — утка. Клітини (карти) відділялися одна від одної кіль¬кома рядами вузьких смуг. Як правило, основу плахти робили на 8—10 поздов¬жніх смугах.

Плахти ткали двома основними спо¬собами: човниковою технікою (Чернігів¬щина) і перебором (Київщина та Пол¬тавщина) . Орнаментування клітин плах¬ти виконувалося під дошку за допомо¬гою додаткового різнокольорового пере¬бору. Орнаментальні мотиви завжди були геометричні: ромб (часто з чотирма впи¬саними в нього маленькими ромбиками), восьмипелюсткова зірка, трикутники, геометризована восьмипелюсткова ро¬зетка і т. п. За формою орнаменталь¬ного мотиву плахти називалися: мудра, коропова луска, в дамку, зіркова, хрещатка, крижева, рогатка, копитаха, реп'яхівка, слив'янка, мотилівка, рожева, кривуляста, стовпата, тричі рябенька, картата, леліткова тощо. У плахтах з крилами орнаментальні мотиви станка і крил часто були різними, чим досягалася ще більша декоративність одягу.

В художньому вирішенні плахт важ¬ливе місце належало кольору. Харак¬терна особливість плахтових тканин — гармонійне поєднання кольорів: червоно¬го з білим, жовтим, синім, синього з білим, жовтим і т. д. У плахтах для дів¬чат та молодиць переважав яскравий фон (червоний, малиновий, бордовий), на якому в клітинах виділявся узор, виконаний білим, зеленим, жовтим, синім кольором. Такі плахти називалися червонятки. Жінки похилого віку віддавали перевагу плахтам стриманих тонів. їхнє поле було синє або чорне, а орнамен¬тальні мотиви — жовтими чи білими (чорнятки, синятки). Іноді основне тло плахти становило прядиво синього і чер¬воного кольорів, а орнаментальні мотиви виконувались яскравим гарусом. Такі плахти мали назву напільних. Якщо ко¬лір орнаментального мотиву переходив в іншу клітину, плахта називалася не-догони. Часто орнаментовані карти чер¬гувалися з однотонними. Іноді в пере¬борних плахтах орнаментальний мотив повторювався в сусідній клітині, висту¬паючи там фоном.

Найбільш поширеною технікою узор¬ного ткацтва в Україні була підніжково-ремізкова, якою виготовлялися тканини чинуватого переплетення на 3-4-6 ремізках. Внаслідок ритмічного чергування ниток основи і поробку утворювався дрібнорапортний малюнок із похилих або ламаних ліній, малих квадратів, ром¬бів, стовпчиків. Краса однотонних тка¬нин чинуватого переплетення полягала в їхній фактурі, яка творила своєрідні світлотіньові ефекти.

Ще більшою привабливістю визнача¬лися тканини з кольорового прядива, в яких декоративну функцію виконувало певне чергування різнокольорових смуг чи клітин. Зразки використання смугастих тканин — гуцульські запаски та об¬гортки, подністровські опинки, горботки, фоти, волинські спідниці-літники. Крім поясного одягу, смугастий орнамент присутній на так званих старовіцьких хустках, які виготовлялися на Волині та Покутті.

Орнамент гуцульських запасок стано¬вили вузькі горизонтальні смуги, вико¬нані різнокольоровою вовною, які рит¬мічно повторювалися. Смуги основного кольору запаски (темно-вишневого, яскраво-червоного, чорного) облямову¬валися вузенькими смужками зелених і жовтих тонів. Заможні гуцулки при тканні запасок додавали ще й металеву нитку — сухозлоть, яка створювала м'я¬ку мерехтливість. На обгортках по¬здовжні смуги вкривали все поле або лише крайні його частини.

Красою та майстерністю виконання вирізнялися напіввовняні та вовняні спідниці (бурки, літники, шорци), поши¬рені на Волині та Львівщині. їхнє поле було суцільно вкрите вертикальними ко¬льоровими смугами різної ширини, які ритмічно групувалися в певні комплек¬си. Виготовляли такі тканини складною технікою — саржевого чи кожушкового переплетення. В деяких місцевостях по¬бутували картаті літники, орнаментовані у вигляді сітки або прямокутників.