Розвиток інтелекту
Як і всі плани радянської влади, цей теж не був викона¬ний. Правда, існувала строга державна система початкової, середньої і вищої освіти. Методика навчання в цих школах в основному відповідала вимогам і стандартам європейсь¬ким, а де в чому і перевищувала їх. Росія, а потім і СРСР мали в другій половині століття одну з найбільших кількість громадян з вищою освітою. Та оскільки ця передова мето¬дика ніколи не була забезпечена матеріально, то якість під¬готовки спеціалістів для народного господарства країни була посередньою.
В основу системи освіти на Заході в 1-й половині XX сто¬ліття були покладені фундаментальні науки. Разом з ними неявно сприймалась і ціла низка цінностей раціонального характеру. Вони мають значення тільки в рамках певного типу культур, що відносяться до західних — європейської і північноамериканської. Це культури техногенної цивіліза¬ції. А культури країн Сходу мають характер традиціоналістський. Там інновації і творчість зовсім не мають прі¬оритетних якостей. Вони маскуються під традицію.
Наприклад, в Індії будь-яка інновація в галузі знань, яка вироблялась кастою брахманів, завжди була безособовою. Тобто вона завжди подавалась як продовження традицій, хоча й несла в собі радикальні зміни. Там навіть текст скла¬дався в якості своєрідного психологічного зразка, за яким людина починала мислити від імені брахмана чи іншого на¬ставника, ототожнювала себе з ними. Через те результати процесів мислення цієї людини не усвідомлювались як її власні, нею побудовані. Отже, традиціоналістські культури зорієнтовані перш за все на те, щоб зберегти традицію. Там немає уявлення ні про стрілу часу, ні про прогрес, немає й позитивної оцінки діяльності, що змінює світ. Навпаки, ці ідеї стають визначальними тільки в культурі техногенної ци¬вілізації, яка продукує наукову раціональність.
Освіта і наука формують наукову картину світу і логіку міркувань, зорієнтовану на докази і обґрунтування знань. Інакше кажучи, наука і освіта формують світогляд людини. Російський вчений А. Р. Лурія в результаті довготривалих досліджень в 30-х роках традиціоналістських груп в Серед¬ній Азії довів, що людина Сходу переносить великі трудно¬щі при вирішенні задач, які вимагають формальних мірку¬вань за схемою силогізму. Пізніше за цією ж методикою американський психолог М. Коул вивчав мислення представників подібних груп в Ліберії і отримав такі ж самі ре¬зультати.
Невід'ємною характеристикою творчої особистості є ін¬новація, творчість, формування яких стало головною ме¬тою освіти. Оволодіння знаннями мусить потім дати осві¬ченій людині можливість створювати щось нове.
Література
1.Верная Д. Наука в истории общества. — М., 1956.
2.Блок Марк. Апология истории. — М., 1986.
3.Кукаркин А. В. Буржуазная массовая культура. Теории. Идеи. Разновидности. Образцы. Техника. Бизнес. — М., 1985.
4.Культура. Традиции. Образование. Вып. 1. — М., 1990; Вып. 2. М., 1993.
5.Культура, человек и картина мира. — М., 1987.
6.Лурье СВ. Историческая этнология.— М., 1998.
7.Назаретян А.П. Агрессия, мораль и кризисы в развитии ми¬ровой культуры. (Синергетика исторического прогресса). — М., 1996.
8.Наука в культуре. — М., 1998.
9.Постижение культуры. Концепции, дискуссии, диалоги. (Еже¬годник Рос. Ин-та культуры). Вып. 3—4. — М., 1995; Вып. 5-6. — М., 1996.
10.Пуанкаре Анри. О науке. — М., 1990.
11.Рассел Бертран. Словарь разума, материи и морали. — К., 1996.