Розвиток інтелекту
В працях російського вченого М. Жуковського було зроблено теоретичне обґрунтування літакобудування, а Пе¬рша світова війна прискорила розвиток нової галузі. Вче¬ний заклав основи сучасної аеродинаміки, створивши пра¬ці з теорії авіації, винайшов аеродинамічну трубу і в 1904 році під Москвою заснував Аеродинамічний інститут.
Вчені довели, що атом не є найдрібнішою часткою ре¬човини, тому що була відкрита перша мікрочастка — елек¬трон. Англійський фізик Е. Резерфорд і американський — Ф. Содді розробили загальну теорію радіоактивності. Е. Ре¬зерфорд вважається основоположником ядерної фізики як типово прикладної науки. Датський фізик Н. Бор вніс по¬правку в цю теорію, довівши, що електрони у своєму русі стрибкоподібно переходять з однієї орбіти на іншу, випро¬мінюючи при цьому порцію (квант) енергії. Так було дока¬зано, що закони класичної ньютоновської фізики не можуть бути застосованими по відношенню до мікросвіту.
Згодом виявилось, що так само не можна застосовувати закони класичної фізики і в космосі. Нові уявлення про співвідношення часу і простору були розроблені німецьким вченим А. Ейнштейном в його фундаментальній науці — теорії відносності. У відповідності з нею при швидкості, близькій до швидкості світла, плин часу уповільнюється, а розміри тіл зменшуються. Тобто часовий відрізок перетво¬рюється в просторовий обсяг. Отже, кожна система коорди¬нат повинна мати власний годинник, який би знаходився в ній, тому що рух змінює ритм годинника. Таким чином А. Ейнштейн в теорії зумів об'єднати простір і час і втілив це у формулі, за якою енергія дорівнює масі, помноженій на квадрат швидкості світла. Тобто було змінене розуміння простору, часу і руху: тіло рухається в чотирьохвимірному просторі, координатами якого стали довжина, ширина, гли¬бина і — час, так що тепер це вже не просто простір, а простір-час.
Тоді ж були зроблені перші кроки у пізнанні матеріаль¬них основ мислення. Завдяки науковим досягненням Менделя-Моргана і відкриттю закону гомологічних рядів М. Вавіловим виникла нова наука про походження організ¬мів. Тобто була створена теорія спадковості, що згодом ста¬ла називатись генетикою.
Світове визнання досягнень російських вчених вислови¬лось в присудженні їм престижних премій і присвоєнні по¬чесних звань членів зарубіжних академій наук. А тим часом російський фізіолог І. Павлов відкрив, що матеріальні фі¬зіологічні процеси, які відбуваються в корі головного мозку, лежать в основі поведінки людини. Тобто він довів, що про¬цес мислення є особливою властивістю високоорганізованої ма¬терії. Тому в 1904 році йому було присуджено Нобелівську премію за дослідження в області фізіології травлення.
Розквіт фізики і її практичне застосування базувалося на досягненнях математики. К. Ціолковський в 1903 році опу¬блікував працю «Дослідження світових просторів за допомо¬гою реактивних приладів», тим самим розпочавши історію ракетної техніки і заклавши основи сучасної космонавтики.
Видатний російський вчений В.І.Вернадський отримав світове визнання за праці, які поклали початок великій кі¬лькості нових наукових напрямків в геохімії, біохімії, ра¬діології. Він першим передбачив фантастичну здатність роз¬щепленого атома, але і попередив про величезну небезпеку через необережне поводження з нею. Вчений заклав основи сучасної екології. В 1915 році за ініціативи В.І. Вернад¬ского була створена комісія з вивчення природних продук¬тивних сил Росії.
Різко виросли наукові зв'язки Росії з іншими країнами. Стали звичайним явищем науково-дослідна і викладацька робота багатьох російських вчених в зарубіжних академіях і університетах.
Як нова науково-технічна галузь на початку століття ви¬никла електроніка. Вдосконалюючи апаратуру радіозв'яз¬ку, англієць Дж. Флемінг винайшов діод (двоелектродну лампу). її стали використовувати в радіоприймачах. Розви¬ткові електротехнічної промисловості сприяло промисло¬ве застосування електроенергії, будівництво електростан¬цій, розвиток телефонного зв'язку. Першу електростанцію змінного струму в Європі побудував у Празі український вчений проф. І. Пулюй. Згодом він запустив у дію низку елек¬тростанцій постійного струму в Австро-Угорщині.Дитям XX століття став телевізор. В 1900 році російсь¬кий інженер О. Полумордвінов подав заявку на «світлорозприділювач для апарату, який слугує для передачі зображень на відстань». Це був один з 25 запропонованих на той час винахідниками різних країн проектів механічних телесис¬тем і третій проект електропередачі кольорових зображень. Проте деякі вчені основоположником телебачення вважають росіянина В. Зворикіна. На думку інших творцем першого телеприймача був Борис Грабовський (син відомого укра¬їнського поета-народника), який створив прилад в 20-ті роки. Але навіть і після початку промислового виробницт¬ва телевізорів навряд чи хто міг передбачити, яке важливе місце посяде телебачення в житті людства.