Західноєвропейські зачіски і костюми XVII століття

паралельно до крисів, що спадало вниз плерезами. У народі теж побутували ширококрисі капелюхи, тільки менших розмірів і переважно без дорогого пір'я, а також традиційні повстяні ковпаки без крисів. Показово, що протягом усього XVII ст. чоловікам дозволялося залишатися в капелюхах і в приміщенні, навіть за обіднім столом, на танцях та ін.

Жіночі костюми

Жіноча сорочка в костюмах розглядуваного періоду не відігравала істотної ролі. З-під одягу її видно було на руках та на грудях (і то не завжди): вона виглядала або з поздовжніх розрізів «шведських» рукавів, або внизу при коротких рукавах. При коротких рукавах плаття рукава сорочки обшивалися мереживом чи оборкою ' 3 фестонами. Рукава сорочок переважали, і тільки в народних костюмах траплялися довгі, що сягали кистей і закінчувалися вузькими манжетами-обшивками або невеликими обшлагами. З-під відкритого декольте плаття виглядала вузька смужка сорочки, іноді оздоблена зубчиками і фестонами, але вже без зборок. При цьому верхня частина бюста була відкрита навіть у народних костюмах. Комірів жіночі сорочки (за винятком хіба що народних) здебільшого не мали. Основною формою комірців жіночих платтів другої чверті XVII ст. був самостійний відкладний комірець (мал. 82 а). Він виник з поступового опускання віялоподібного стоячого «коміра Медічі» початку століття внаслідок відмови від каркаса, що підтримував цей комірець. До 1630 року такий напіввідкладний-напівстоячий комірець, розташований у горизонтальній площині (мал. 82 6), був чи не найпоширенішим, і лише 1635 року поступився місцем справжньому відкладному комірцеві (мал. 82 в). Відкладні комірці мали кілька різновидів: вузькі, що облямовували виріз горловини тільки ззаду і з боків, широкі, що сягали плечей і спускалися на верхню частину рук, кругові, теж широкі, укладені навколо вирізу, і схожі на чоловічі, кругові, закриті під шиєю. Усі ці форми були популярні в усіх верствах суспільства, включаючи трудящі маси міст і сіл. Приблизно з 1646 року поряд з відкладними комірцями почали носити накинуті на плечі косинки., стягнуті до центра грудей, де їх сколювали брошками або зав'язували бантами. З них створилися (насамперед у костюмах городянок чи жінок з буржуазних кіл Голландії) туго накрохмалені горжетки, які закривали весь виріз, плечі і шию. На початку періоду (а в Іспанії, Голландії і Німеччині — до 40-х і навіть 60-х років) побутували й старі іспанські брижі, в тому числі «млинові жорна», іноді овальної форми, що спадали на плечі. Зустрічалися і брижа, яка охоплювала оголену шию, наче нашийник, і з'єднувалася з відкритим вирізом, а також складні комбіновані комірці з різноманітних елементів. Усі вони були білого кольору (дуже рідко — кремові) і виготовлялися з полотна або батисту. Косинки нерідко шили з легких, напівпрозорих тканин — газу і шифону1. Не тільки знатні жінки та дворянки, а й представниці буржуазної верхівки, як правило, оздоблювали комірці й косинки мереживною обшивкою (переважно з зубчиками або фестонами). Манжети протягом більшої частини періоду повторювали в основному зразки відгорнутої догори «стопки» початку XVII ст. і були цілком аналогічні чоловічим як формою, так і декором (мал. 82 а, б; . У костюмах жінок з буржуазних кіл.

Мал. 82

Ліфи, комірці західноввропейських жіночих платтів. Друга чверть Х71І ст.: а.) ліф з короткою баскою, широким відкладним комірцем, здутими рукавами в смужку; б) ліф з баскою-лопатями, «шведськими» рукавами, капів відкладним комірцем; в) простий ліф без баски, відкладний комірець.ІІри рівних рукавах манжети були рівними, як звичайні обшлаги. Переважно в кінці періоду з поширенням коротших рукавів, які оголювали низ руки, замість манжетів почали оздоблювати одинарною і багатоярусною оборкою або обшивкою, прикрашеною зубчиками чи вузьким мереживом (мал. 82 в).

На початку другої чверті XVII ст. у жіночих платтях нового типу виник ліф з високою талією і спереду майже завжди прямим зрізом, без миса. Він був м'яким, гнучким, вільно облягав бюст. Розрізаний спереду, він закривався впритул за допомогою вставки, що звалася начеревником — клапаном, поверх якого нерідко йшла ще й шнурівка. Одягали його, щоправда, зверху на нижній ліф-корсет, більш жорсткий через пружні кісточки з китового вуса (мал. 86) проте еластичніший, ніж металевий корсет іспанського типу. Виріз ліфа був великий, майже завжди глибокий, але не настільки широкий, щоб цілком оголював плечі; він набув поширення навіть у селянських платтях. Переважними формами його була прямокутна або пом'якшено прямокутна (мал. 82 а, б) U-подібна (мал. 82 в; ). Широкі трикутні й овальні вирізи зустрічалися рідше. При всіх формах виріз ззаду був значно вищим і мав овальний обрис. Закриті ліфи під шию або із стоячими комірцями носили до 40-х років, але вони існували й пізніше переважно у літніх жінок і вдів, особливо в Іспанії та в середовищі буржуазних кіл Голландії і Німеччини. Поміж коротких і прямих ліфів__1625—1650 pp. вирізняються два основні варіанти: з басками (мал..82 а; і пізніше — без басок (мал. 82 в).

Ліфи без басок були менш поширені і побутували насамперед у народі. Загальноприйнятими були ліфи з розчленованими басками, причому часто роль передньої баски відігравав низ начеревника (мал. 82 б). Рідше, майже винятково у народному одягові, баска була суцільна, розрізана лише ззаду. Одні носили короткі баски, інші — довгі, що сягали стегон. Такий розрізаний спереду ліф ставав схожим на кофту. Всі ліфи з басками, крім народних, обов'язково підперізувались високо по талії стрічкою з бантами або розетками, розташованими в центрі, збоку чи з обох боків. Рукава жіночих ліфів були, по суті, однотипними: широкі, здуті, з підкладкою, що виглядала крізь просвіти смужок. Найчастіше перехоплювали рукава посередині стрічкою, зав'язаною бантом, внаслідок чого створювалося два буфи. Щоб рукав залишався здутим і тримався в потрібному положенні, під верхню його частину підкладали каркас із китового вуса або якусь іншу жорстку основу. Рукава ліфів були довгими, не коротшими, ніж на 3/л, причому нижні кінці їх, що міцно прилягали до рук і застібалися, прикривали манжети. У коротких прямих ліфах рідше зустрічалися «шведські» рукава з поздовжніми розрізами по всій довжині (мал. 82 б). Переважно в народних костюмах були простіші, різної ширини рівні рукава або на повну довжину, або на 3/2. Приблизно з 1645 року талія ліфа почала трохи опускатися: з'явився невеликий мис. Водночас виріз декольте, помітно розширюючись і набуваючи овальної форми, все нижче оголював плечі. Пом'якшуючись, округлюючи форми, стаючи більш жіночним, такий ліф позбувався і дуже здутих буфованях рукавів, їх замінили широкі, але короткі рукава (на 3Д або до ліктів) без підбивки, у м'яких зборках (мал. 82 в).