Західноєвропейські зачіски і костюми XVII століття
Укорочення колетів, яке особливо виявилося з 1645 p., привело до поширення дуже короткої суцільнокроеної форми, що не сягала навіть лінії талії: між нижнім краєм колета і верхнім краєм штанів створювалася вузька щілина, крізь яку виглядала сорочка.
Незалежно від цих відмінностей колети 1625— 1650 pp. були об'єднані спільними рисами, властивими всьому періоду. Вони мали високу талію, особливо ззаду, причому спинка викроювалася дуже вузькою, через те колет туго обпинав груди. Стягнутий високо на спині, донизу він розходився. Колет застібався на ґудзики, найчастіше тільки вгорі, до кінця грудної кістки (мал. 59 а; мал. 60 б, в), залишаючись внизу розстебнутим, де відкривав сорочку. На всі ґудзики застібалися майже всі колети у рядових воїнів і пуритан. Ґудзики, як правило, розташовували дуже густо; виняток становили тільки народні колети-куртки (мал. 59 д; мал. 60 в), які нерідко замість ґудзиків зав'язували шнурками.
Мал. 59
Рукава, комірці, манжети, оздоблення колегіє західноєвропейських чоловічих костюмів. Друга чверть XVII ст.: а) колег із «шведським» рукавом і подвійним відкладним мереживним коміром; 6) камзол з простим рукавом і білим відкладним коміром; в, г) «шведськії» рукава (в — з стрічками-бантами, г — з ґудзиками і петлями); д) народний колег; е) рукав, розрізаний з обох боків; в) галанти; ж) мереживний комір; з, й, і, г) типи манжетів-астопок».
Всі колети мали невеличкі стоячі коміри, за які загиналися відкладні комірці. Лише в народних костюмах зустрічався відкладний комір, пришитий до колета.Повсюдно основним типом рукава протягом усього періоду був так званий шведський рукав — досить широкий, який звужувався донизу, довгий і (що дуже характерно) незшитий по передньому шву від пройми майже до зап'ястя (мал. 59 а, в, г). Поздовжній розріз часом робили і з другого боку рукава. В нарядних, ошатних колетах розріз рукава, крізь який виглядав просторий рукав сорочки, перев'язувався в одному-двох місцях стрічками-бантами (мал. 59 в; ). У більшості рукавів уздовж такого розрізу густо розташовували ґудзики й петлі, які частково застібали. У ранній період, приблизно до 1635 p., побутували широкий розрізаний рукав із смут та рукав з розрізаним буфром внизу чи вгорі. Із 40-х років почали застосовувати й простий, досить вузький рівний рукав без розрізу, особливо властивий для довгих суцільно-кроєних колетів-камзолів пуританської буржуазії (мал. 59 б; ) і військових, а також для народних колетів-курток. Безрукаві форми колетів зустрічалися лише в народних костюмах (мал. 60 в ), переважно в середині XVII ст. Декор колетів зводився переважно до бордюрної орнаментації із смужок галуна, узорів з позумента і петлиць, розташованої вздовж бортів, по краях розрізів на спині, боках і рукавах, рідше — по подолу на басках. Ліпна орнаментація зустрічалася на початку періоду, коли ще застосовували декорування талії колета бантами, і в кінці його, коли з'явилося оздоблення петлями із стрічок на плечах, грудях і штанах. Це оздоблення почали називати талантами (мал. 60 д). Колети другої чверті XVII ст. ніколи не підперізували. Широкий шарф носили тільки як офіцерську відзнаку. Він охоплював стан і зав'язувався збоку великим вузлом або бантом; кінці його з бахромою чи китицями звисали (мал. 60 б, д).
У той час основним видом манжетів були відгорнуті «стопкою» поверх рукава колета полотняні або батистові манжети (мал. 59 й, і, ї). їхній розмір, декор і оздоблення мереживом перебували в цілковитій відповідності до особливостей відкладних комірців, які вони ніби доповнювали в загальному ансамблі костюмів. Зустрічалися плісировані й подвійні варіанти манжетів. Лише на кінець періоду манжети «стопкою» почали поступатися місцем легшим, пишнішим манжетам-оборкам, які стирчали навсібіч плісированими або гофрованими складками.
Дуже різноманітний верхній чоловічий одяг другої чверті XVII ст. складався із звичних форм плащів і накидок, і зовсім нових видів — типу півкаптанів чи півпальт, Серед найпоширеніших був камзол без рукавів і коміра, що його носили воїни під час Тридцятирічної війни і Англійської буржуазної революції (мал. 61 а). Шили його розстібним, приталеним, відрізним по талії, завдовжки майже до рівня середини лядов, з дещо кльошовидною «спідницею» — довгою баскою і спинним, а іноді й бічними розрізами. Лінія талії розташовувалась високо, але, на відміну від колета, нижній край зрізаний був не скісно, а рівно. Навколо пройми нашивали вузький наплічник у вигляді крильця; коміра не було. Застібався камзол на ґудзики або гаплики від коміра до талії. Іноді ззаду в пройми вшивали фальшиві відкидні рукава.
Мал. 60
Західноєвропейські чоловічі костюми. Друга чверть XVII ст.: а) ранній застебнутий колег о розрізали, широкі поколінні штани, панчохи, черевики; б) колег із “шведськими” рукавами, панталани, низькі чоботи; в) колег із «шведськими» панталони з підв'язками, панчохи, черевики; г) короткий колет без баски; панталони, низькі чоботи; д) пізній дуже короткий корсет без баски, поколінні штани, низькі чоботи.Другим типовим верхнім одягом дворян був так званий онгрелін (венгерка) — суцільнокроене, розстібне, ледь приталене півпальто, завдовжки до рівня середини лядов, з полами, що розходилися в боки й поділялися на кілька частин невеликими бічними й задніми розрізами (мал. 61 б). Онгрелін оздоблювали по подолу і краях розрізів та рукавів хутром; він мав вертикальні прорізані кишені (приблизно на рівні талії) і рукава середньої ширини, переважно короткі, іноді з традиційним поздовжнім розрізом. Носили його застебнутим на всі ґудзики, нерідко з петлицями. Дещо відрізнявся від онгреліна кабан (мал. 61 д) — неприталений, довший, до колін, з короткими рукавами, пришитими лише до задньої половини пройм і оздобленими широкими обшлагами. Кабан не вдягали в рукава, а накидали на плечі наопашки. Своєрідним плащем завдовжки до стегон був казак (мал. 61 в, г). Він складався з чотирьох розширених донизу, як сектори кола, пілок, зшитих тільки ззаду, вздовж спини і зверху, в плечах. Спереду по всій довжині проходив розріз, прикрашений дрібними ґудзиками й петлями. З боків казак був розкритим і просвіти прикривалися вільними, у вигляді крил-пелеринок, незшитими рукавами, пришитими або пристебнутими на ґудзиках до спинки і спереду лише вгорі. Казак носили застебнутим або зашитим спереду (наприклад, у французьких королівських мушкетерів часів Людо-віка XIII, мал. 61 г). Найчастіше його прикрашали багатьма дрібними ґудзиками й петлями, розташовуючи їх вздовж усіх розрізів, у тому числі й на рукавах. Звичайний безрукавий плащ — необхідний елемент будь-якого вбрання дворян (за винятком тих випадків, коли одягали онгрелін, кабан або казак) шили з кольорових тканин, зокрема з бархату, прикрашали галунами й позументами, підбивали контрастного кольору підкладкою. Кроїли такий плащ переважно повним колом, щоб він звисав пишними зборками, і завдовжки найчастіше до колін. Накинутий лише на одне ліве плече, він був підв'язаний до плечей шнурками, пришитими до коміра, або вільно обмотувався навколо руки. В одягові буржуа, у пуритан, а також і в народному, навпаки, плащ накидали завжди на обидва плеча.