Побутові танці
- Чабарашки: живі танцювальні мелодії в ритмічному та інтонаційному аспектах нагадують формою козачок, але явним музичним діалектом західних областей України.
Кращі зразки. Цікаві обробки С.Турули, О.Кольберга, п’єси ІІІ скрипки та фортепіано "Чабарашки" С.Людкевнча.
Сценічних варіантів нема.
ШУМКА (від польського - ягілка) - жартівлива танцювальна пісня у західних областях України та Польщі або (танцьовка до танцю, окремий танець, за темпом тяжіє до коломийок:
Ой, мій милий умер, умер
Та в коморі дуду запер,
А я пішла муки брати,
Стала мені дуда грати.
Лексика. Прості ходи, рухи-пози, особливо в парах, присядки, повороти в парах і окремо у чоловіків та жінок.
Композиція. Колова побудова танцю у парному танцюванні. Музика. Музичний розмір 2/4. Темпи швидкі. Характерні внутрішньоладові нюанси.
Кращі зразки. Форму шумки використовував Т.Шевченко у пісні Кобзаря (поема "Гайдамаки"):
Отак чини як я чиню:
Люблю дочку абичию
Хоч попову, хоч дякову,
Хоч хорошу мужикову.
Поезія Т.Шевченка "Ой, на горі ромен цвіте", усіма любима пісня "Повій, вітре, на Вкраїну" С.Руданського написані у розмірі шумки.
Цікаві шумки М.Завадського. Сценічний зразок тепер відсутній та чекає на рішення хореографів.
ДУМКИ - пісенні й танцювальні мелодії з повільним темпом та ліричним або лірико-епічним забарвленням. Термін "думка" введено фольклористами у XIX ст.
Лексика та композиція схожі з шумками. Музика. Музичний розмір 2/4.
Кращі зразки. Оригінальні думки у М.Завадського, який використовував у них гармонійні та мелодичні малюнки шумок.
П.Чайкозський, М.Балакирєв, В.Заремба, А. Коціпінський, А.Дворжак вживали назву "думка" у своїх інструментальних та вокальних п'єсах. М.Лисенко використав думку у другій український рапсодії для фортепіано, С.Монюшко - в опері "Галька", М.Мусоргський - у "Сорочинському ярмарку" як окремі розділи твору.
КОЛОМИЙКА. Трансформувалася з синкретичного жанру-хороводу. Про це свідчать нинішні коломийки - пісні, коломийки - танці, коломийки - інструментальні п'єси. Дуже часто ці складові компоненти поєднуються. Побутує на Гуцульщині, Буковині, Закарпатті. З хороводом зв'язана й одна з гіпотез (на наш погляд, найбільш припустима) щодо походження назви "коломийка" від давньослов'янського "коло".