Побутові танці

"Маланкою" перевдягався хлопець, який був першим заводієм в іграх-танцях, він же починав обсипати зерном всіх присутніх з побажанням великого урожаю. Цей обряд став основою сучасного танцю "Щедрик".

Новорічний Щедрий вечір починався за святково накритим столом ("вечеря"). Цього часу відбувались обрядові дії -ворожіння. Цей відгомін язичництва, що давно втратив свою , магічну дію, ворожіння перетворились на доброзичливі ритуали побажання вийти заміж за коханого, збагатіти та ін. Під Новий рік необхідно було розквитатись з боргами, не дозволялось лаятись (цілий рік лаятимешся) та ін.

Були серед новорічних розваг і не зовсім звичайні. Наприклад, парубки знімали у господаря ворота, відносили їх на іншу вулицю і тільки після викупу ставили на місце. Закидали на хату ворону, чи сани, затуляли димар, щоб світлиця наповнювалась димом та ін. Всі ці "узаконені" витівки парубків завжди закінчувались мирно, без конфліктів.

Ігри продовжувались на очищених від снігу водоймищах, ріках, озерах, ставках. Там грали в "булку" (прародича сучасного хокею з шайбою), катались саньми з гірок, штурмували снігові фортеці та ін. Були і не зовсім припустимі з етичного погляду, але по-своєму мужні навкулачні бої: "куток" на "куток", вулиця на вулицю, а то й село на село.

Нині в Україні широко побутують шедрівки-побажання вчителям, лікарям, улюбленим артистам, господарям, родичам тощо.

Щедрівки також супроводжувались танцями. Це, в основному, не складні хороводні танці, які за розпитком музичного матеріалу наближались до побутових танців:

"Кривулька", "Шум", "Танчик", "Тинок", які виконувались дітьми.

Лексика - у колядках та щедрівках залежить від образно-тематичного розвитку дії. Включає в себе і різноманітні трюкові, інколи - акробатичні рухи ("Коза", "Ведмідь", "Заєць" та ін.). В основному це дрібушки, вибиванці, парні крутки.

Композиція у кожному окремому разі залежить від місця проведення гри (хата, вулиця, майдан, озеро, річка та ін.), від числа учасників.

Як правило, - це традиційні народні побудови: кола, ворітця, а також елементи народних ігор: "мала купа", "хто кого перетягне" та ін.

Музика. У текстах колядок та щедрівок найпоширеніші музичні розміри, у танцях до них 2/4, 4/4, 3/1, тоді швидкі. Багато звукоімітаційних елементів.

Колядки та щедрівки використовували класики літератури, драматургії. Так, в "Єнеїді" І.Котляревського парубки та дівчата на вечорницях (до речі, це один з перших літературних описів вечорниць):

У ворона собі грали,

Весільних пісеньок співали,

Співали тут і колядок:

Палили клочча, ворожили,

По спині лещатами били,

Загадували загадок.

А який чудовий опис колядок та щедрівок подає М. Гоголь у повісті "Ніч перед Різдвом", яка у подальшому слугувала основою для написання лібрето опери М.Старицьким, музики М.Дисенком до "Різдвяної ночі". О.Пушкін у поемі "Полтава" дуже талановито використав стиль колядок, де прославляється господар: