Побутові танці

Окресливши історію, розвиток тематики й музики хороводів, перейдемо до розгляду побутових українських танців. Аналізуючи кожен з наведених нижче видів побутових танців, простежимо такі їхні критерії:

1. Зміст.

2. Лексика.

3. Композиція.

4. Музика.

5. Триндички, частівки.

6. Використання танцю у класичній музиці драматургії.

7. Найкращі зразки у професійному та самодіяльному мистецтві.

8. Вплив на хореографію інших народів. Асиміляція танцю.

Побут і танці займають значне місце у житті й побуті українського народу. Вони виконуються на сімейних та масових святах, гуляннях, є невід'ємною часткою багатьох обрядів, ритуалів, звичаїв. У них виявляється менталітет українців, героїзм, волелюбність, оптимізм та ін.

Особливість українського побутового танцю - життєдайність, емоційність та колективний характер виконання, бурхливий темперамент. Супроводжуються побутовими; мелодіями, в яких відтворено емоційний стан виконавців, характерно образно-тематичний та ідейний зміст. Більшість мелодій виконуються як самостійні інструментальні п'єси.

У побутових танцях рідко зустрічається текст, за винятком окремих викриків, а також примовок та триндичок частівкового плану – своєрідних слівомовок до танцю.

Зважаючи на стилістику побутових танців, їх можна розділиш на 6 груп: метелиці, гопаки, козачки, коломийки (гуцулки, верховини), польки, кадрилі.

Метелиця - найдревніший побутовий танець, в основі якого прародич-хоровод з такою ж назвою. Ці зв'язки очевидні і в масовому, і в змішаному виконанні, і в простоті лексики, круговій композиції танцю. І зараз українська метелиця починається як традиційний хоровод повільно - адже танцюристи виконують ще й пісню.

Ой, на дворі метелиця,

Чому старий не жениться?

Ой, ніколи жениться,

Бо нікому журитися.

чи:

Ой, мамцю, люблю Гриця,

Гриць на мене не дивиться,