Процес інвестування капіталу та його стадії

Цілі постаудиту

Постаудит виконує три базові функції: 1) покращує якість існуючих інвестиційних рішень; 2) покращує якість майбутніх інвестиційних рішень; 3) знаходить причини для ініціювання діяль¬ності після внесення коректив у проекти, які вже існують.

Поліпшення якості прийнятих рішень. Те, що методи, міркування та припущення, якими керувався менеджер, можуть бути аудійовані в майбутньому, можна розглядати як стимулюючий фактор, який спонукає менеджера покращувати якість та достовір¬ність інформації й обмежує природну тенденцію до безпідставного оптимізму. Занадто оптимістичний прогноз щодо реалізації проек¬ту часто заохочується керівною верхівкою встановленням нереально високих контрольних показників ефективності інвестиційного проекту. Те, що таку помилку в передбаченнях буде виявлено аудиторською перевіркою, може відвернути її або зменшити.

Постаудит може знижувати продуктивність, якщо він призводить до прийняття невиправдано занижених прогнозних оцінок за умови, що винагорода за успіх виявляється менш привабливою, ніж покарання за невдачу. Це може виражатися в розробленні меншої кількості проектів, які відрізняються високими ризиком і дохідністю. Саме тому важливо розглядати постаудит не як зустрічний контроль, а як інструмент, який стимулює якість і цілісність проектного аналізу.

Поліпшення якості майбутніх рішень. Постаудит відіграє важ¬ливу роль, даючи керівникам змогу отримати зиск із запобігання допущених у минулому помилок. На відміну від більшості управлінських рішень, потрібно багато років, поки успіх або невдача рішень відносно інвестування стануть повністю зрозумілими. Надалі все це ускладнюється недостатністю й неповнотою інформації з реалізації інвестиційного проекту, яка отримується через процес бухгалтерського обліку та ймовірністю того, що менеджери не мають наміру працювати на фірму протягом усього життя проекту. Постаудит, який здійснюється через один або два роки після початку реалізації проекту, забезпечує необхідний зворотний зв’язок керівникам і відповідальним за якість рішень, які прийнято за основу. Це має дати керівникам змогу вчитися на попередньому досвіді й запобігати появі одних і тих самих помилок під час розгляду інвестиційних пропозицій у майбутньому. Постаудит має забезпечити своєчасний зворотний зв’язок і надати інформацію відносно того, чому проекту не вдалося досягти обіцяного рівня і, отже, зменшити ймовірність невдачі за реалізації майбутніх проектів. Наприклад:

Чи достатньо зібрано даних для здійснення оцінки?

Які специфічні помилки було зроблено у припущеннях і прогнозах?

Чи було оцінено відповідним чином ризики?

Які заходи потрібно здійснити для поліпшення процесу прийняття рішень?Постаудит не може просто асоціюватися з фінансовим аналізом. Інвестиційний проект має бути розроблено так, щоб він відповідав певним стратегічним вимогам. Аудит допомагає визначити, наскільки результати реалізації інвестиційного проекту збігаються зі стратегічними завданнями, які він має реалізувати. Якщо проект за своєю суттю спрямований на підвищення частки ринку, то його аудиторська перевірка буде суттєво відрізнятися від перевірки іншого проекту, спрямованого, наприклад, на підвищення кваліфікації працівників. Одна з проблем, пов’язана з використанням постаудиту як інструменту для оцінки рівня системних помилок у припущеннях аналітиків, постає з факту, що моделі постаудиту є за своєю природою тенденційними. Браун зазначає, що весь перелік пропозицій, які напрацьовані менеджерами, має бути переглянутий для оцінки будь-яких відхилень у припущеннях . Припустимо, що менеджером розроблено набір із чотирьох пропозицій, які протягом одного року принесуть грошові потоки у –2000, –1000, 1000 та 2000 грн. Очікувана чиста теперішня вартість цих проектів загалом дорівнює нулю. Тепер припустимо, що дійсна величина чистої теперішньої вартості для кожного проекту дорівнює нулю, тобто будь-які відмінності виникають від наявності випадкових помилок у передбаченнях. Вище керівництво, використовуючи критерій чистої теперішньої вартості, прийме тільки проекти з позитивною чистою теперішньою вартістю на загальну суму 3000 грн. Коли в процесі пост-аудиту виявляється, що дійсна чиста теперішня вартість дорівнює нулю, вони, природно, можуть прийти до висновку, що менеджер систематично помилявся, роблячи такі передбачення. Насправді це результат природної вибірковості аудиту, яка є помилковою, тому що вона виключає з розгляду відкинуті пропозиції (про існування яких ніхто й не здогадувався). Вище керівництво повинно уникати поспішних помилкових висновків у оцінці систематичних помилок у передбаченнях і має зробити все, щоб заохо¬чувати керівників робити надійніші передбачення, замість того, щоб коригувати передбачення менеджерів, ураховуючи наперед визначену величину відхилення. Ця проблема є особливо актуальною для ризикових проектів, де є високим рівень непостійнос¬ті оцінок.