Виконання угод з цінними паперами в депозитарній системі

Методологія виконання депозитарієм поставки проти платежу наведена у Положенні про розрахунково-клірингову діяльність.За результатами звірки депозитарій блокує цінні папери на рахунку клієнта-постачальника (мал.3 зберігач З1) і очікує надходження до розрахункового банку грошових коштів, які передбачені угодою.

Покупець (мал.3 власник В4) складає розрахункові документи для банку, клієнтом якого він є. Гроші за цінні папери із Банка покупця перераховуються до розрахункового банку. Від розрахункового банку депозитарій одержує повідомлення про надходження грошових коштів.

Після цього депозитарій здійснює другу звірку, порівнюючи повідомлення про надходження грошових коштів з документами, які сформовані в результаті першої звірки.

В разі надходження грошових коштів за цінні папери, що були заблоковані за результатами першої звірки, депозитарій повинен виконати одразу дві взаємопов’язані операції, а саме:

•забезпечити переказ заблокованих цінних паперів на клієнта-одержувача (мал.3 зберігач З2);

•надати розпорядження розрахунковому банку про перерахування грошових коштів на рахунок продавця (мал.3 власник В1) .

Ці операції реалізують принцип "поставка проти платежу".

Після проведення депозитарієм дебетування рахунку клієнта-постачальника (мал.3 зберігач З1) і кредитування рахунку клієнта-одержувача (мал.3 зберігач З2) зберігачам надаються відповідні інформаційні повідомлення. За результатами цієї облікової операції в депозитарії зберігач (З1) продавця здійснює списання цінних паперів з рахунку власника (В1), а зберігач (З2) покупця здійснює зарахування цінних паперів на рахунок власника (В4).

Виконання угоди завершується видачею зберігачами виписок з рахунків у цінних паперах для власників.

Кліринг

Під клірингом розуміється цілий комплекс процедур, що починаються після звірки параметрів угоди і завершуються безпосередньо перед виконанням угоди. “Кліринг - отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів”.

Взаємозалік зустрічних зобов’язань практикується практично на більшості сучасних бірж. Його ціль - знизити кількість платежів і поставок цінних паперів по угодах, що укладаються членами тієї або іншої біржі.

Взаємозалік може бути двостороннім і багатостороннім.

Двосторонній взаємозалік застосовується достатньо рідко - головним чином у відношеннях між старими діловими партнерами. Багатосторонній взаємозалік може бути двох типів - без участі депозитарію у якості сторони у розрахунках (неттінг, netting) і з такою участю (новейшн, novation).

Саме метод "новейшн" знайшов застосування практично в переважній більшості клірингових систем. Це пояснюється його відносною простотою, зручністю й незалежністю від числа учасників, а також можливістю створення надійних систем контролю за виникаючими ризиками. Застосування клірингу при виконання угод щодо цінних паперів спрацьовує майже як мультиплікатор в банківській системі. Він дає можливість учасникам клірингу зменшувати обсяг задіяних для виконання угод активів.

Процедури виконання клірингу встановлені в Положенні про розрахунково-клірингову діяльність. Однак, для застосування клірингу повинно бути проаналізоване співвідношення між вартістю створення і підтримки системи клірингу і витратами на виконання угод без такої системи. Використання клірингу ефективно і вигідно тільки на ринках із великими обсягами угод. Сьогодні для українських ринків цінних паперів використання клірингу, напевно, не доцільне.