Виконання угод з цінними паперами в депозитарній системі
Специфічна правова природа цінних паперів сприяла формуванню нової облікової системи - депозитарного обліку. Створення єдиної системи депозитарного обліку в Україні є одним з найважливіших завдань Національного депозитарію України.
Історично склалися два шляхи формування облікові системи цінних паперів.
Перший шлях засновано на бухгалтерському принципі позабалансового обліку цінних паперів як бланків суворої звітності за “принципом складських записів”. Тобто придбали цінні папери – включили в облік, продали – вивели з обліку. За таким принципом у СРСР здійснювався облік державних облігацій і зараз проводиться бухгалтерський облік бланків цінних паперів. Майже цей же принцип використовується в депозитарних системах деяких країн.
Другий шлях засновано на принципі подвійного запису і існуванні активних і пасивних рахунків. Відмінність бухгалтерського обліку від депозитарного полягає у тому, що об’єктом депозитарного обліку є права.
Від реєстратора до зберігача
Функціонування облікової системи цінних паперів можливо розглянути на прикладі облікової системи цінних паперів в Україні.
В Україні цінні папери можуть існувати в документарній формі (надруковані на папері) та в бездокументарній формі (існуючі у вигляді електронних записів) (Фінансові ризики №4 ,2000).
Використання в процесі приватизації в Україні іменних цінних паперів обумовило необхідність формування системи реєстрації прав власності на іменні цінні папери. Її складають реєстратори та емітенти, що самостійно ведуть реєстр. Діяльність реєстраторів регулюється Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” та Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (Рішення ДКЦПФР від 26.05.98 № 60).
Схематично, облік у реєстратора можливо представити як ведення списку власників іменних цінних паперів, або особових рахунків власників (мал. 1 - В1, В2, В3…). За кожним власником обліковується певна кількість цінних паперів (мал. 1 - В1-20 шт., В7-10 шт. …). Разом із веденням особових рахунків власників реєстратор веде емісійний рахунок, на якому обліковується загальна кількість випущених цінних паперів (мал.1 - ліва частина обліку - 100 шт. цінних паперів). Реєстратор повинен забезпечувати баланс між обсягом випущених цінних паперів, що обліковуються на емісійному рахунку, і їх розміщенням між власниками на особових рахунках. Облік у реєстратора – це своєрідне поєднання “принципу складських записів” та “принципу подвійного запису”.
Придбавши іменні цінні папери і отримавши від попереднього власника (мал. 1 - В2) сертифікати, новий власник (мал. 1 - В3) повинен звернутися до реєстратора для перереєстрації прав. Реєстратор вносить зміни до реєстру власників іменних цінних паперів. Користуючись бухгалтерською лексикою, реєстратор дебетує рахунок попереднього власника (В2) і кредитує рахунок нового власника (В3). Після цього реєстратор видає новому власнику сертифікат іменного цінного паперу.
Відповідно до українського законодавства власник може знерухомити належні йому цінні папери у зберігача (мал. 2- З1, З2) (Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, Положення про депозитарну діяльність, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26.05.98р. № 61). Для цього власник повинен укласти із зберігачем договір про відкриття рахунку у цінних паперах та передати зберігачу сертифікати цінних паперів . В разі отримання від власника сертифікатів іменних цінних паперів зберігач звертається до реєстратора, який обслуговує цінні папери цього емітента. Реєстратор переводить цінні папери з особового рахунку власника на рахунок зберігача – номінального утримувача (НУ) (Фінансові ризики №3,2000). Після цього реєстратор видає зберігачу свідоцтво про знерухомлення. Зберігач депонує свідоцтво про знерухомлення у своє сховище і зараховує цінні папери на рахунок власника. Ця облікова операція зберігача так і називається – зарахування. Вже після цього зберігач надає власнику виписку з рахунку у цінних паперів, яка є підтвердженням права власності (мал. 2).За таким сценарієм певна група власників може знерухомити цінні папери у зберігачів (мал. 2 - З1, З2). За наказами власників цінні папери можуть бути знерухомлені в депозитарії (мал. 2 - Д).
Навіщо ж власник документарних цінних паперів буде знерухомлювати свої цінні папери у зберігача?