Виконання угод з цінними паперами в депозитарній системі

По-перше, в законодавстві встановлено, що “для укладення на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, які випущені в документарній формі, цінні папери мають бути знерухомлені в депозитарії, що їх обслуговує”( Ст.13 п.2 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”).

По-друге, обслуговування обігу цінних паперів у зберігача надає власникам цінних паперів технологічні переваги. За умови виконання операції за принципом “поставки проти платежу” зменшується ризик втрати головної суми боргу. Прискорюється швидкість виконання угоди. Забезпечення виконання клірингу в системі “депозитарій - зберігач” сприяє зниженню обсягів цінних паперів та грошових коштів, призначених для виконання укладених угод. Крім того, для нерезидентів спрощується процедура обслуговування угод, оскільки виписка від зберігача не є цінним папером.

По-третє, власник цінних паперів може керуватися економічним інтересом. В разі придбання цінних паперів різних емітентів та відкриття у зберігача одного рахунку власнику не треба буде витрачати час на відвідування різних реєстраторів. Отже власник має можливість вибрати зберігача, який ближче розташований та у якого нижча вартість послуг. На відміну від неможливості обрати реєстратора, власник цінних паперів може обрати зберігача, враховуючи вартість та якість його послуг. Все залежить від тарифної політики, яку будуть проводити реєстратори та зберігачі.

По-четверте, бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір. Отже для придбання бездокументарних цінних паперів, інвестор повинен буде відкрити рахунок у зберігача.

Разом з тим, існують інші (суто українські) переваги переходу власників від реєстрації прав у реєстраторів до обліку цінних паперів на рахунках у зберігачів. У будь-якому випадку шлях до реєстратора або до зберігача обирає власник документарних цінних паперів.

Хто ж ті власники іменних цінних паперів, що відкривають рахунки у зберігачів (мал.2-В1,В2, В3, В4) та ті, що залишаються у реєстратора (мал.2-В5, В6, В7, В8)?

З економічної і технологічної точок зору та на виконання вимог законодавства, до зберігача звернуться ті власники, які мають великий обсяг угод з цінними паперами. Напевно, це торговці цінними паперами. Саме на обслуговування професійних потреб торговців цінними паперами і розрахована система бездокументарного обігу цінних паперів.

Ті ж власники, які не є активними торговцями цінними паперами, залишаться у реєстратора. Це або юридичні особи, що мають стратегічні інтереси і не бажають продавати цінні папери, або фізичні особи, які стали власниками в процесі приватизації. Скоріш за все таким власникам невигідно звертатися до зберігача і витрачати зайві кошти на відкриття і ведення рахунків у цінних паперах.

Зберігачі та депозитарії

Депозитарна система дає основу для створення ефективної системи виконання угод із низьким рівнем ризику. Існують дві основні моделі обслуговування обігу електронних цінних паперів.

Децентралізована модель передбачає встановлення відносин між особами, які забезпечують облік електронних цінних паперів на рахунках. Кастоді (зберігач) за договором відкриває спеціальні рахунки для іншого кастоді. Це не просто відкриття рахунків для власника цінних паперів. Йдеться про систему гарантованого взаємного обліку активів (в даному випадку цінних паперів). Такий принцип розподіленого обліку застосовується в системі global custody, яка, в першу чергу, використовується для забезпечення міжнародних операцій між значними банками та їх клієнтами.

Централізована модель обслуговування обігу електронних цінних паперів передбачає існування в країні центрального депозитарію, який забезпечує розрахунки між кастоді (зберігачами). Принципи, покладені в основу централізованої моделі, повторюють принципи функціонування банківської системи: центральний банк країни забезпечує розрахунки між комерційними банками. Переважна більшість країн застосовує централізовану модель. Саме така модель повинна запроваджуватися в Україні.В Україні зберігачем може бути комерційний банк або торговець цінними паперами за умови отримання спочатку ліцензії торговця цінними паперами, а потім - ліцензії зберігача. Так чи інакше, юридичній особі, що організує підрозділ зберігача, необхідно бути торговцем цінними паперами. Якщо будь-який інший торговець (який не є зберігачем) захоче придбати бездокументарні або знерухомлені цінні папери, йому доведеться звертатися до зберігача, який фактично є його конкурентом. Ця проблема світовою фінансовою індустрією вирішується за рахунок будівництва так званих “китайських стін” між “бек” і “фронт” офісами юридичної особи. Згаданий сленг на ділі реалізується шляхом встановлення відповідних обмежень щодо обміну інформацією між підрозділом торговця та підрозділом зберігача в межах однієї юридичної особи. Юридична особа повинна забезпечити відповідальність за додержання конфіденційності інформації про рахунки депонентів. Крім того в Україні запроваджена така система регулювання, що може зробити спроби використання конфіденційної інформації про депонентів зберігача економічно недоцільними. Ці та інші норми встановлені в Положенні про депозитарну діяльність (Рішення ДКЦПФР від 26.05.98 р. № 61).