Збалансування бюджету та його вплив на податкову систему

Важливим є повніше врахування складнощів перехідного періоду, коли існуюча ймовірність виникнення комплексу загальноекономічних ситуацій обумовлює потребу виваженого внесення змін до податкових відносин.

Однак особливої уваги, на наш погляд, потребують проблеми наукового обґрунтування методологічних підходів до розв’язання завдань збирання податків та податкових суперечностей у цілому. Суттєве покращання методів податкового адміністрування, техніки та технології оподаткування у якості ключової передумови вимагає визначеності загальнодержавної стратегії розвитку податкових відносин. Сьогодні не буде перебільшенням стверджувати, що така стратегія відсутня. Держава, з одного боку, у своїй політиці прагнула побудувати податкові відносини, які б відповідали ринковим трансформаціям. З іншого – вона зберігала переважно фіскальне спрямування оподаткування та намагалася зберегти за собою за багатьма позиціями функцію втручання у підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання. У підсумку загальна стратегія була значною мірою замінена набором окремих заходів, не пов’язаних у цілісну систему єдиною концепцією. Досвід розвинених країн та власний переконують, що такою може бути лише концепція взаємодії між державою та платниками податків.

Справді, при сучасних обсягах і ефективності виробництва виконання та збільшення податкових надходжень від реального сектора надзвичайно ускладнене. Очевидною також є деструктивність пропозицій стосовно перенесення податкового навантаження на населення. Це досить яскраво демонструють наведені дані (табл. 3.34).

Таблиця 3.34Динаміка показників, які характеризують можливості нарощування бюджетних доходів*

* За даними Держкомстату України.

Логічно, що у подібних складних економічних умовах особливо актуальним є встановлення порядку, який би давав можливість узгоджувати самостійність суб’єктів оподаткування з консолідацією їх зусиль в інтересах усього суспільства. Природне прагнення суб’єктів господарювання до зростання їх доходів, з одного боку, та допомога їм держави – з іншого, у кінцевому рахунку результуватимуться у стабілізацію і підвищення ефективності суспільного виробництва та зміцнення на цій основі суверенної держави. Такий підхід становить ту концептуальну основу, на якій повинен базуватися розвиток податкових відносин та якого повинна дотримуватися нова та удосконалена податкова система.

Література:

1.Азаров Н., Лекарь С., Лощинин М., Чушкал Д. Эконометрия физических лиц Украины // Экономист. – 2001. – № 1. – С. 37–53.

2.Анализ экономики: страны, рынок, фирма / Под ред. Рыбалкина В.Е. – М., 1999. – 304 с.

3.Андрущенко В. Соціологічний та антропний методи західної фінансової науки // Вісник НБУ. – 2001. – № 3. – С. 43–46.

4.Андрущенко В.Л. Фіскально-бюджетний інституціоналізм: копроміс етатизму та антиетатизму // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки: Економічні науки. – 2000. – № 3. – С. 16–20.

5.Аткинсон Э.Б., Стиглиц Дж.Э. Лекции по экономической теории государственного сектора. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 832 с.

6.Баликоев В.З. Общая экономическая теория: политэкономия, макроэкономика, микроэкономика. – Н.: Лада, 2000.

7.Банхаева Ф.Х. Методологические и теоретические положения налогообложения // Налоговый вестник . – 1999. – № 11. – С. 18–20.

8.Бараулин С.В. Налоги как цена услуг государства // Финансы. – 1995. – № 2. – С. 25–27.

9.Бруньов В.В. Монетизація економіки України // Фінанси України. – 1999. – № 6. – С. 118–122.

10.Брызгалин А.В. Организационные принципы Российской налоговой системы // Финансы. – 1998. – № 3. – С. 33–35.