Збалансування бюджету та його вплив на податкову систему

Це дозволяє зробити висновок, що згідно з результатами емпіричного аналізу зростання пропозиції “широких“ грошей узгоджується з монетариською концепцією. Через збільшення монетарних агрегатів уряд стимулює підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання, це призводить до зростання ВВП та, відповідно, зростання податкових надходжень до бюджету.

Якісний параметр монетарної політики уряду – швидкість обігу грошової бази – також стимулює підприємницьку діяльність. Втім, спостерігається тенденція до падіння еластичності доходів бюджету за цим показником. Відповідно, не можна говорити, що зростання швидкості обігу грошової бази буде мати позитивний вплив на доходи бюджету. Тобто стимулювання підприємницької діяльності суб’єктів господарювання лише шляхом лібералізації монетарної політики має свої обмеження. Надмірне збільшення пропозиції грошей призводить до негативних побічних ефектів, зокрема, і в першу чергу до зростання інфляції, а безконтрольна емісія коштів – до гіперінфляції, швидкого знецінення доходів і заощаджень громадян. Відчути недоліки емісії, зокрема з метою фінансування дефіциту державного бюджету, мали можливість майже всі громадяни України. Тому не дивно, що після проведення грошової реформи у 1996 році уряд вдався до жорсткої монетарної політики, яка передбачає ретельний контроль за динамікою грошових агрегатів та виключає можливість фінансування дефіциту бюджету за рахунок емісії.Наступні показники моделі – це взаємопов’язані економічні явища: дебіторська і кредиторська заборгованість на балансах підприємств. Дебіторська заборгованість, як видно з моделі, негативно корелює з доходами Зведеного бюджету, а кредиторська, навпаки, позитивно. Враховуючи, що кредиторська заборгованість на балансах одних підприємств є водночас дебіторською на балансах інших, можна звести ці два фактори до одного об’єднаного – платіжна дисципліна.

Припустимо суто гіпотетично, що ми здійснили взаємозалік усіх боргів в економіці. Наприклад, станом на 1 серпня 2000 року кредиторська заборгованість підприємств у цілому по економіці становила 271,7 млрд. гривень, а дебіторська – 196,6 млрд. гривень. Якщо провести взаємозалік, то виявляється, що на балансах підприємств залишилося 75,1 млрд. гривень кредиторської заборгованості. Це, в основному, податкові борги підприємств перед бюджетом, перед працівниками по заробітній платні. Зокрема, за даними Державного комітету статистики України, на 01.09.2000 року загальна заборгованість з виплати заробітної плати в цілому по економіці України становила 5,8 млрд. гривень. Ці борги, в свою чергу, також можна інтерпретувати як частку податкових боргів. Якщо не сплачується заробітна плата, то не надходять й відповідні податки.

Слід відзначити, що хоча темпи приросту всіх боргів у 2000 році суттєво зменшилися (темпи приросту кредиторської заборгованості між підприємствами за 8 місяців 2000 року досягли 18,5 %, у той час як за відповідний період 1999 рік цей показник становив 35,4 %, дебіторської – відповідно 15,5 і 45,55 %), уряду ще не вдається подолати негативну тенденцію зростання цих боргів. Тому головні сподівання на збільшення доходів державного бюджету необхідно пов’язувати з фактором платіжної, у тому числі податкової дисципліни. Рівень останньої, як переконує практика, відноситься до розряду незадовільних. Так, приріст недоїмки на 1 грн. нарахованих платежів до бюджету у 1998 році становив 37 коп. по народному господарству в цілому, у промисловості – 44 коп., а у сільському господарстві – 59 коп.26 І хоча в подальшому темпи зростання недоїмки суттєво уповільнилися, ця тенденція триває. На кінець 2000 року вона перевищила 10 млрд. грн.

Таким чином, дослідження взаємозв’язку між бюджетно-податковою та грошово-кредитною системою виявляє наявність неоднозначних та інколи суперечних залежностей. Використання можливостей, закладених у лібералізації монетарної політики, має свої обмеження. Найбільші резерви зростання доходів Зведеного бюджету полягають у зміцненні рівня податкової та платіжної дисципліни суб’єктів господарювання.

Забезпечення своєчасного та повного виконання податкових зобов’язань належить до одного з найважливіших пріоритетів трансформацій, яких потребують зараз і бюджетно-податкова сфера, й економіка в цілому.

Зростання рівня несплати податків з року в рік стискає фінансову базу для здійснення державою необхідних економічних і соціальних програм. Це звужує її можливості впливати на соціально-економічну ситуацію в країні, перешкоджає стабілізаційним процесам та економічному зростанню.

Одночасно недостатній рівень збирання податків є переконливим свідченням серйозних протиріч у податкових відносинах, які склалися сьогодні між державою та платниками податків. Нейтралізація факторів зниження рівня збирання податків означатиме розв’язання комплексу суперечностей, характерних сучасному стану податкових відносин.

Доказом напруженості проблеми збирання податків в Україні може слугувати, насамперед, динамічний ряд заборгованості до бюджету. Так, упродовж 1997 року обсяг недоїмки зріс на 977 млн. грн. і становив на кінець року 2,3 млрд. грн., за 1998 рік він зріс на 8 млрд. грн. (у 4,5 раза) і на кінець року перевищив 10 мдрд. грн.