Збалансування бюджету та його вплив на податкову систему
Основні суперечності та перешкоди, які стояли на шляху реалізації раціональної податкової політики України практично упродовж усіх років незалежності були пов’язані з розбалансованістю бюджету. Великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у короткостроковий період нереально, недостатні обсяги бюджетних надходжень відповідним чином визначали пріоритети податкової політики. Головним завданням, яке стояло перед фіскальною сферою в таких умовах, які були зазначені вище, була акумуляція ресурсів для задоволення фінансових потреб держави та мінімізації дефіциту бюджету. При цьому далі буде важливо враховувати інтегральний характер показника бюджетного балансу.
Сучасні тенденції у податково-бюджетній сфері ілюструють поступове покращання стану збалансування бюджету (табл. 3.26).
За даними таблиці видно, що хоча видатки уряду протягом 1992–1999 років значно перевищували доходи, спостерігається наочна тенденція до скорочення дефіциту бюджету. Це результат, насамперед, запровадження політики жорстких бюджетних обмежень.
Втім не можна однозначно стверджувати, що в цілому це позитивний фактор для економіки і суспільства. Для таких сумнівів існують щонайменше дві вагомі причини.
По-перше, соціальні стандарти, такі як пенсійне забезпечення, медичне обслуговування населення, допомога з безробіття, в українському суспільстві суттєво погіршилися. Тому скорочення дефіциту державного бюджету лише за рахунок зменшення видатків погіршує соціально-економічну кон’юнктуру країни у цілому.
По-друге, дефіцит бюджетних коштів, як переконує економічна теорія, не можна класифікувати тільки як негативне явище. Уряд може і здатен у періоди спаду або рецесії економіки збільшувати свої видатки на інвестиції, капітальні вкладення, підтримку агропромислового комплексу тощо. Це, в свою чергу, призводить до покращання економічної кон’юнктури та сприяє економічному зростанню.
Таблиця 3.26
Зведений бюджет України (разом із Пенсійним фондом)*
* Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства // Видання UEPLAC. – Грудень, 2000. – С. 50–52.
У зв’язку з цим важливого значення набуває відповідь на запитання: наскільки реального є наочна тенденція до скорочення дефіциту бюджету, за рахунок яких джерел відбувається скорочення бюджетного дефіциту, у зв’язку з цим які перспективи раціоналізації податкової політики? З цією метою проаналізуємо баланс Зведеного бюджету України за допомогою базисних індексів (табл. 3.27).
Як бачимо, зменшення дефіциту бюджетних коштів відбувається в основному за рахунок скорочення видатків Зведеного бюджету України. За період з 1992 до 2000 року видатки державного бюджету скоротилися до 84,9 % рівня 1992 року. За цей же період доходи бюджету зросли до 123,5 % рівня 1992 року. Дефіцит Зведеного бюджету у відсотках від ВВП у 1999 році становив лише 12,3 % рівня, який був зафіксований у 1992 році. У 2000 році зведений бюджет уперше за всю новітню історію України було виконано з профіцитом. Цим пояснюється від’ємне значення базисного індексу “дефіцит/профіцит” за цей рік.
Таблиця 3.27
Аналіз балансу Зведеного бюджету України
(базисні індекси, 1992=100)
Тобто теза про скорочення дефіциту головним чином за рахунок видатків підтверджується цифрами. Тому є достатні підстави вести мову про непослідовність політики уряду у податково-бюджетній сфері та наявність певних протиріч. Зокрема, розбалансованість державного бюджету має стійкий і довготривалий характер. З одного боку, уряд декларує економічний курс на зменшення податкового тиску на економіку, а з іншого, – збільшує обсяги доходів Зведеного бюджету.