Порядок нарахування амортизації основних засобів і відображення її в бухгалтерському та податковому обліку

Базою для нарахування амортизації методом прискореного зменшення залишкової вартості слугує залишкова вартість основних засобів на початок звітного року або їх первинна вартість на початок нарахування амортизації. Однак норму річної амортизації визначають виходячи зі строку експлуатації об’єкта і для подальших розрахунків подвоюють:

Рн = (100 % / п) Ч 2,

А = Зв x Рн.

Описаний метод зручний у тих випадках, коли продуктивність обладнання у перші роки експлуатації значно вища, ніж у наступні, а також коли витрати на його підтримку у робочому стані в процесі експлуатації зростають.

Обравши кумулятивний метод, насамперед визначають кумулятивний коефіцієнт (Кк), а потім множать на нього амортизовану вартість:

А = (Пв –Лв)x Кк.

Як і два попередніх, кумулятивний метод застосовують, коли обладнання дуже зношується у перші роки експлуатації, через що надалі його доводиться часто ремонтувати, а також до об’єктів зі швидким моральним зносом (наприклад, обчислювальна техніка, легкові автомобілі тощо).

Один із 3-х останніх методів обирають залежно від ступеня передбачуваного зносу обладнання у перші роки його експлуатації.

За виробничим методом сума амортизації залежить від обсягу діяльності (наприклад, виробництва продукції). Насамперед необхідно визначити виробничу ставку амортизації (С), поділивши амортизовану вартість на загальний обсяг продукції, який підприємство планує виробити на даному об’єкті ОЗ (Vo). Потім одержану ставку множать на обсяг продукції (Vпр), вироблений у поточному місяці із застосування цього об’єкта, і так знаходять суму амортизації.Виробничий метод застосовують, коли інтенсивність використання об’єкта впливає на його експлуатаційні властивості і, звичайно ж, коли можна визначити обсяг виробництва. Повною мірою це стосується автотранспорту, що використовується для перевезення.

Податковий метод передбачає нарахування бухгалтерської амортизації згідно з нормами ст. 8 Закону про прибуток [3]. Але це не означає, що для нарахування бухгалтерської амортизації застосовують усі положення ст.8 Закону. У бухгалтерському обліку, як і при застосуванні усіх перелічених вище методів, амортизацію нараховують за кожним об’єктом основних фондів помісячно. Податковий метод у цьому випадку передбачає тільки застосування норм амортизації Закону про прибуток [3]. На відміну від бухгалтерського обліку, в податковому не амортизують: безоплатно одержані основні фонди, оскільки підприємство не зазнає витрат на їх придбання; невиробничі основні фонди, тому що їх використання не спрямоване на одержання прибутку; витрати на придбання землі, бо вона не має строку корисного використання. Але якщо при купівлі будівлі в документах окремим рядком виділена її вартість і вартість землі, формують і амортизують один об’єкт (за сукупною вартістю землі і будівлі). Для цього потрібно використовувати будівлю у господарській діяльності. Амортизують також витрати на капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом (іригацію, осушення та інше), як окремий об’єкт основних фондів. Метод нарахування амортизації один, відрізняються тільки норми залежно від групи основних фондів.

Амортизацію нараховують поквартально, використовуючи як базу балансову (залишкову) вартість групи основних фондів на початок розрахункового кварталу.

Як відомо, згідно з п. 15 Перехідних положень Закону № 349 [3] з 1 січня 2004 року набувають чинності такі нові квартальні норми амортизації основних засобів: група 1–2 %, група 2–10 %, група 3–6 %.

Згідно з Законом про держбюджет [4] установлено, що нові норми амортизації поширюються тільки на амортизацію витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року, у зв’язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1, 2 і 3, що використовуються у виробничій діяльності платника та які раніше не були в експлуатації; витрати на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесені платником податку після 1 січня 2004 року.