Горький, Максим

мріє про те, щоб "роздрібнити всю землю в чи пил зібрати зграю

чи товаришів узагалі що-небудь этакое, щоб стати вище всіх людей і

плюнути на них з висоти... І сказати їм: ах ви, гади! Навіщо живете? Як

живете? Жулье ви лицемірне і більше нічого". Ідеал Горького -

"буревісник". Сумовиті і боязкі "чайки стогнуть перед бурою"; не те -

буревісник, у лементі якого жагуча "спрага бури". "Силу гніву, полум'я

пристрасті і впевненість перемоги чують хмари в цьому лементі". Буревісник "розвівається

змело і вільно над сивим від піни морем"; усі його прагнення зводяться до

одному - "нехай сильніше гримне бура". Основні риси художньої і

соціально-політичної фізіономії Горького виразно і яскраво позначилися в

його перших невеликих розповідях. Вони вилилися без найменшої надуманості і

тому вільно і не напружено, тобто художньо, відбили

таємну сутність нарождавшихся нових плинів. Усе, що писав Горький

після того, як ввійшов у славу - за винятком драм, - ні в художньому,

ні в соціально-політичному відносинах нічого нового не дало, хоча багато чого в

цих пізніших добутках написано з тією же першокласною майстерністю. У

самому великому по обсязі творі Горького - "Хома Гордєєв" - роману

власне немає. Перед нами проходять окремі сцени поволзького побуту і

купецького життя, написані чудово соковито і яскраво. Набагато менш вдала

ідейна сторона роману - викривальні мови озлобленого фейлетоніста Єжова,

самого Гордєєва й інших; але, разом з тим, весь властивому Горькому блиск

афоризму позначився в образних мовах старого практика Маякина. Роман "Троє"

являє собою ряд яскравих картин з життя мешканців підвалів великих

приволзьких міст, що дала Горькому матеріал для кращих його

розповідей. І там, і тут перед нами не етнографія, а та ж загальнолюдська