Борис Олійник
У згаданих творах Б. Олійник перекон¬ливо реалізує концепцію героя як трудів¬ника і борця, громадянина, людини ду¬ховно красивої і скромної. Відданість та¬кому героєві, щиру в нього залюбленість він підтвердив і в автобіографічних нотат¬ках «Про себе»: «Мабуть, саме тому мої вірші, як це помітили й критики, мають конкретних адресатів: адже народ — це не безликий натовп, а поєднані воєдино люди, особистості, -кожна зі своєю інди¬відуальністю, характером і нахилами. Кожна з них несе визначальні риси сво¬го народу, як і народ — риси кожної з них» 5.
Водночас на перших порах у поетовій творчості відчувався брак філософської глибини та різнобічності в погляді на світ, вільної розкутості та природності в ліричних роздумах над подіями та яви¬щами сучасності. З цього погляду вже його збірки «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Відлуння» (1970), «Рух» (1973), укладе¬ні за принципом ідейно-тематичної та ком¬позиційної цільності, засвідчили якісно вищий рівень поетичної змістовності й, майстерності.
Художній пошук на цьому етапі кон¬центрується довкола важливих громадян¬ських, морально-етичних питань. Це, зо¬крема, проблема вибору — остаточного і непохибного — громадянської позиції; це втілена в образі кола проблема об'єднан¬ня помислів, поривань та інтересів людей різних поколінь, зрештою, це образ ру¬ху, історичного і соціального, що втілює ідею безперервності нашого радянського життя.
В художньому осмисленні цих і подіб¬них проблем бачиться і ширший ідейний план, об'ємніший мотив, а саме: думка про те, що вибір шляху та громадянської позиції для його покоління передусім по¬в'язаний з ім'ям і діяльністю В. І. Лені¬на, із звершеннями героїв Жовтня і Ве¬ликої Вітчизняної війни; для них, людей революційної мислі і дії, не було альтер¬нативних «варіантів» у ситуаціях вибору, окрім одного — самовідданої боротьби і самопожертви в ім'я щастя прийдешніх поколінь.
Це — провідна ідея не тільки вірша «Ви¬бір» та однойменної збірки, але і всієї пое¬зії Б. Олійника.
Звичайно, конкретна тематика її різно¬манітна. Поет присвячує свій вірш М. Ри¬льському («Пісня»), мовить задушевно-ліричне слово про матір («Мати»), філо¬софськи роздумує про непорушність зв'яз¬ку людини із землею («Заземлення»), щиро, інколи з добрим усміхом над со¬бою, оповідає про сокровенне, інтимне («Дума про Аеліту», «Ти чекай...»). Але в цілому поетичному масиві Б. Олійника громадянські, філософські, морально-пси¬хологічні проблеми посідають першорядне місце, стають ідейною домінантою світо¬відчуття ліричного героя, його головною характерністю.
Безупинність поступу, збагачення люди¬ни, покоління, народу цінними набутками духовного досвіду — ідея, для художнього утвердження якої автор знаходить оригі¬нальні художні засоби. Це з особливою наочністю виявилось в ряді віршів, зок¬рема, в громадянськи наснаженій поезії «Батьки і діти!..», в якій поет од імені свого покоління висловлює думку про вір¬ність молоді наших днів справі батьків
Разом з тим Олійник не зупиняється на самому лише позитивному утвердженні важливих ідей та істин у своїх пристрас¬них віршах-деклараціях. Уважний до зіт¬кнення доброго і злого начал у житті, він створює і лірику, сповнену драматизму та конфліктності. В цьому плані вирізняю¬ться поетові твори «Балада про вогонь і
принципи», «Ринг», «Триптих пильності», «Засторога» та ін., ряд віршів зі згадува¬ного циклу «Коло», зокрема ті, де ідеї й почуття громадянської чесності, патріотиз¬му утверджуються в непримиренних зітк¬неннях з їхніми антиподами — присто¬совництвом, егоїзмом, міщанською ниціс¬тю, корисливістю тощо. Люди, віддані на¬родній справі, читаємо у вірші «О ви, з одвертим поблиском очей...», «себе жбур¬ляли долям на терези», накладали життям в ім'я ідеалів людяності й справедливості, тоді як пристосуванці скрізь і в усьому шукають власної вигоди, прагнуть години народної скрути пересидіти в затишку, а в слушний момент — і тут авторова іро¬нія стає особливо знущальною,— виступи¬ти вже в ролі суддів-поцінювачів і самих подій, і їхніх героїв: мовляв, «полеглим — слава. Нам — тесать хрести».
Поезії Б. Олійника притаманний худож¬ньо змістовний поліфонізм вираження і зображення, що добре видно, наприклад, у вірші «Пам'ять».Користуючись прийомами художньої умовності (зведення у єдину часову пло¬щину «берега вічності» — днів Вітчизняної війни — і нашого сьогодення), він створює об'ємну картину: ліричний оповідач, дру¬жини, матері, діти бачать незвичайне — «крізь попіл, і бронзу, і мрамор» прохо¬дять найрідніші їм люди, полеглі герої, ті, хто відстояв соціалістичну Вітчизну і мир на планеті. Болюче переживання опо¬відачем втрати батька, втрати мільйонів співвітчизників породжує не лише сум, а й мужню просвітленість філософської дум¬ки. Спізнані в ліричних роздумах істини поетизуються як громадянські, політичні, моральні набутки молодого сучасника: