Ольга Кобилянська

Зразки тонкого художнього аналізу селянської душі маємо в но¬велах «У св. Івана», «Час», «За готар» та інших. Письменниця за¬глиблювалася в різні душевні стани своїх героїв, зображала їх у роз¬маїтих соціальних і морально-етичних ситуаціях, сфокусовуючи ува¬гу насамперед на гуманних, доброчинних рисах характеру. З цього погляду особливу увагу привертає оповідання «За готар». Благород¬ній селянській жінці, матері-страдниці Магдалені, яка втратила чо¬тирнадцять дітей, авторка протиставляє образ черствого, користо¬любного духовного пастиря. Якийсь страшний фатум тяжить над Магдаленою, її переслідують невимовні страждання: одне за одним гинуть діти, мати почорніла з горя, «Смерть і слабість у хаті все повиживали»,— наголошує письменниця. Але душею Магдалена лишилася благородною жінкою, готовою пожертвувати всім для врятування незнайомого їй селянина-заробітчанина, якого знайшли напівмертвим на межі села (на готарі). У ставленні до конаючої на

1 Франко І. Зібр. творів: У 50 т.— Т. 50.— С. 282.

16морозі «чужої» для села людини виявляється страшна черствість, абсолютна байдужість священика-скнари і, навпаки, безмежна ду¬шевна доброта простої жінки — бідної, прибитої своїм ненастанним горем. Для священика знайдений на морозі напівживий незнайо¬мець — тільки чужинець, якийсь волоцюга, «лише клопіт для села; загине, то й ховай даром, трудись за бог зна які гріхи...». Тому духов¬ний пастир умиває загребущі руки від дармового клопоту, наказує ще живу людину перетягнути за межі свого села, хай чуже село дає з ним раду. «За готар,— прошептав зимним, хитрістю переповненим голосом.— Затягніть його за готар... Сусіднє село нехай собі з ним голову б'є...»

Прагнучи розширити сферу своїх художніх пошуків, письменни¬ця звертається до розробки деяких абстрактно-символічних тем і об¬разів («Акорди», «Хрест», «Місяць» та ін.), підпадаючи під певний вплив модерністських течій. Але ці моменти в творах О. Кобилянсь¬кої не були панівними, сама ж письменниця аж ніяк не вважала себе однодумцем теоретиків і адептів «чистого», безідейного мистецтва. В листі до О. Маковея від 15 грудня 1902 р. вона категорично заявляла: «А щодо мене, то я ніколи декаденткою не була і не буду, бо мені всякий декадентизм противний». ' Зрештою, в реалістичному ключі витримана -збірка оповідань О. Кобилянської «До світа» (1905) та її повісті, що вийшли друком у цей час.

Одним із видатних творів письменниці є повість реалістичного звучання «В неділю рано зілля копала...», в основу якої покладено мо¬тив романтичної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Певний поштовх до написання цього твору дав болгарський письмен¬ник П. Тодоров, оповідання якого містять художні інтерпретації народнопоетичних образів і мотивів і який, за словами О. Кобилянсь¬кої, звернув її увагу на народні пісні, їх багатство і свіжість. Звернен¬ня до народнопоетичного джерела збагатило художню палітру пи¬сьменниці, музикальні, ліричні інтонації її прози. У повісті, в її ідейно-художній концепції органічно поєдналися два начала — реалістичне й романтичне. «Особи — це типи з дійсного життя, які я пізнала в го¬рах: циганку Мавру, старого Андронаті, її батька, Гриця, одного мо¬лодого знаного мені одинака-гуцула, а решту домалювала фан¬тазія»,— свідчить О. Кобилянська в автобіографії «Про себе саму». Романтична стихія ріднить цю повість з пізніше написаною драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня», з гуцульською поемою-піснею в прозі М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Сюжет твору розгортається двома взаємозв'язаними лініями: пер¬ша, реалістична — трагічна доля циганки Маври, яка карається за по¬дружню зраду, поневіряння її батька, музики Андронаті, який поки¬нув табір; друга, романтична — кохання Гриця, сина Маври, до Тетяни

' Кобилянська О. Твори: В 5 т.— Т. 5.— С. 520.

17

й Настки, засноване на мотиві відомої народної пісні. У своїй розроб¬ці мотивів народної пісні О. Кобилянська уникла мелодраматизму, створивши життєво переконливі образи циган і мешканців гуцульсь¬кого села. Кожен з персонажів твору наділений індивідуальними ри¬сами характеру: Гриць пристрасний, але хисткий і роздвоєний у сво¬їх почуттях, Настка — м'яка, лірична натура, Тетяна —• горда, одчай¬душна, як і її любов, що «ваги не знає». У кожного з героїв по-своєму трагічно складається життя, над ними всіма тяжить «гріх» Маври, яку звабив угорський шляхтич, а потім кинув на поталу циганського табору. Трагічна доля Маври тяжіє над Грицем, який виріс у чужих людей, не зазнав материнської ласки. Кобилянська, змальовуючи тра¬гічні долі своїх героїв, не раз ставить питання: хто винен? І хоч чіткої відповіді вона не дає, але підводить до думки, що винне те зло, та со¬ціальна нерівність, які роблять нещасливими Мавру та Андронаті, без вини винен і Гриць, який, всупереч народній моралі, кохає двох дівчат.