ВІТОВТ

ВІТОВТ (1382—1430). Політична діяльність Вітовта розпочалася після втечі з

в'язниці у 1382 році. Він був талановитий політик, і вся діяльність його була

спрямована, на скасування Кревської угоди.

Після втечі з в'язниці Вітовт підбурив Тевтонський Орден на похід проти Ягайла,

але, на прохання Ягайла, замирився з ним. Ягайло обіцяв йому повернути землі

Кейстута, але не виконав своєї обіцянки. До особистої образи приєдналося

обурення, викликане призначенням поляка-намісника. Вітовт знову звернувся до

тевтонів — і знов Яґайло замирився з ним у 1392 році.

Вітовт став господарем Великого Князівства спочатку, як заступник Ягайла, а далі

за ним визнав польський уряд титул Великого князя. Авторитет Вітовта зростав.

Коли Ядвіга звернулася з вимогою данини з Великого князівства, яку нібито

Ягайло подарував їй на віно, Вітовт оголосив її листа старійіішнам, і всі вони

рішуче відмовили: «Ніколи нікому Велике князівство не платило данини!» Він

знову нав'язав стосунки з німцями, і на таємній нараді на остр. Са-.ліні року 1398

князі й бояри литовські та руські проголосили його королем Литовським і Руським.

Кревська угода була скасована. - Дальшим кроком було проголошення

незалежности Великого князівства. Вітовт підготовив прихильність литовців і

Москви, одруживши свою дочку Софію з великим князем Василісм 1. На черзі

стояло коронування Вітовта. Великою помилкою його було втручання в татарські

справи: під час боротьби ханів Золотої Орди він вирішив підтримати Тохтамиша

проти Едигея. Перемога була на боці Едигея. Над Ворсклою 1399 року татари

розгромили Вітовтове військо: забито було десятки князів, поліг цвіт литовсько-

руського лицарства. Про коронацію не могло бути й мови.

Однак, ця поразка над Ворсклою не припинила успіхів Вітовта йа сході, і

дипломатичним шляхом він досягнув того, чого не міг добитися збройною силою.