БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
• фактори ризику.
3. Затвердження проспекту емісії Правлінням банку та його посвідчення незалежною аудиторською компанією.
4. Реєстрація проспекту емісії в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
5. Публікація проспекту емісії в пресі.
6. Розміщення цінних паперів. Відбувається такими способами:
• вільний продаж;
• капіталізація власних коштів;
• обмін акцій попереднього випуску.
7. Реєстрація підсумків випуску.
8. Публікація підсумків емісії у пресі.
Емісія акцій як форма створення та наповнення статутного фонду комерційного банку регулюється Законами України «Про господарські товариства» (від 19.09.91) та «Про цінні папери та фондову біржу» (віл 24.06.91).
Випуск простих акцій дозволяє банку отримати додаткові кошти у безстрокове користування, збільшити капітал банку, що дає змогу нарощувати обсяг активних операцій. Якщо прибуток відсутній чи невеликий, то банк може не виплачувати дивіденди акціонерам. Однак випуск простих акцій має й свої недоліки:
• є дорогим джерелом, оскільки дивіденди виплачуються з прибутку;
• розмір дивідендів, як правило, вищий за процент, що виплачується кредиторам банку.
Випуск привілейованих акцій також має свої переваги і недоліки. Так, до позитивних сторін можна віднести:
• зростання капіталу, а отже й розширення спектра активних операцій;
• кошти отримуються у безстрокове користування;
• немає загрози дійсним акціонерам щодо зменшення контролю над банком.
Проте випуск привілейованих акцій є дорогим джерелом, оскільки дивіденди по них бувають вищими за дивіденди по простих акціях. Згідно з Базельськими рекомендаціями привілейовані акції належать до додаткового капіталу, а в Україні вони, перебуваючи в складі статутного капіталу, відносяться до основного капіталу.
У деяких випадках, а особливо коли ціни на прості акції низькі, банки випускають конвертовані префакції, які через певний строк чи за певних умов можуть бути обмінені на прості акції.Якщо розглянути емісію банківських облігацій, то вона має такі самі вимоги, що й емісія акцій. Комерційним банкам суворо заборонено випускати облігації для поповнення статутного капіталу та покриття збитків банку. Реалізація облігацій може здійснюватися шляхом їх продажу за договорами або обміну на раніше випущені облігації.
На відміну від іпотеки, що забезпечується землею та нерухомістю, банківські облігації не мають реального забезпечення. Вони носять середній та довгостроковий характер.