Перспективи розвитку формування банківських ресурсів на позичковій основі

НБУ НА ЗДІЙСНЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ)

Група банківКількість банків за рівнем достатності капіталуДобре капіталізованіДостатньо капіталізованіНедокапіталізованіНедокапіталізовані

значнокритично

Найбільші212—3

Великі2741—2

Середні3911——

Малі692——1

Усього13784—6

У тому числі

проблемні банки15—2—4

Із даних таблиці випливає, що за станом на 1.04.2001 р. в Україні 88,4 % діючих банків належали до категорії «добре капіталізованих»; 5,2 % — до категорії «достатньо капіталізованих»; 2,6 % — до категорії «недокапіталізованих». До категорії «критично недокапіталізованих» входило шість банків, які мали від’ємний нормативний (регулятивний) капітал.

Підсумовуючи, зазначимо, що проблема капіталізації вітчизняних банків залишається актуальною. Складність і суперечливість загальноекономічних умов, у яких вони функціонують, потребують виважених підходів до капіталізації банківських установ, диверсифікації джерел формування ресурсів і підвищення їх фінансової стійкості. Банки надалі повинні дбати не лише про збільшення капіталу за рахунок власних внутрішніх джерел (що, звичайно, дуже важливо), а й про додаткове залучення коштів учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) банку та залучення коштів на умовах субординованого боргу.

Розвиток небанківських фінансових установ створює можливості для одержання банками позичок у небанківському секторі. Як правило, в цих установах уже акумулюються або найближчим часом акумулюватимуться значні грошові кошти, які потребуватимуть надійних напрямів розміщення. Тимчасово вільні кошти небанківських фінансових установ можуть або повинні вкладатися у високоякісні цінні папери, зберігатися на банківських рахунках або надаватися на умовах позички надійним клієнтам, зокрема банкам. Особливістю такого джерела запозичення є його довгостроковий характер. При цьому банкам слід ураховувати вид небанківської фінансової установи та особливості формування і використання залучених нею коштів. Так, Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» визначає, що інститут спільного інвестування проводить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. Зазначимо, що залежно від типу інституту спільного інвестування, законодавчо встановлюються обмеження на розміщення коштів. Зокрема, диверсифікованим інститутам спільного інвестування забороняється тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є банки, більш як 30 % загальної вартості своїх активів.

Зауважимо, що діяльність одних небанківських фінансових установ законодавчо врегульована, а інших — ні. До останніх належать, зокрема, недержавні пенсійні фонди. В країнах з розвиненою ринковою економікою недержавні пенсійні фонди є класичними інституційними інвесторами і посідають, разом зі взаємними інвестиційними фондами і банками, чільне місце на ринку капіталів та інвестицій. Пенсійні фонди — довгострокові суб’єк-ти грошового ринку, завдяки акумульованим приватним заощадженням вони є важливим джерелом внутрішніх середньо- та довгострокових інвестицій в економіку своїх країн. Тобто пенсійні фонди, здійснюючи нагромадження, збереження і примноження пенсійних заощаджень громадян, акумулюють значні грошові ресурси й, окрім вирішення проблем пенсійного забезпечення, сприяють розв’язанню питань внутрішнього інвестування національної економіки. Варто наголосити, що система недержавного пенсійного страхування — це третій рівень запроваджуваної в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення. Він забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян. Удосконалення солідарної системи пенсійних виплат (перший рівень) і системи накопичувальних індивідуальних пенсійних рахунків у рамках загальнообов’язко¬вого державного страхування (другий рівень) сприятиме також зростанню грошових коштів, які можуть використовуватися як інвестиційні ресурси.