Перспективи розвитку формування банківських ресурсів на позичковій основі
Конкуренція між банками та небанківськими фінансовими установами, всередині самої банківської системи, а також законодавча неврегульованість і/або заборона чи обмеження на окремі фінансові інструменти сприяють удосконаленню існуючих і розробленню нових фінансових інструментів, що використовуються банками за здійснення ними своїх операцій і надання послуг. При цьому банки все частіше звертаються до фінансового інжинірингу.
В економічній літературі наводяться різні визначення поняття «фінансовий інжиніринг». Так, Ю. С. Масленченков під фінансовим інжинірингом розуміє «фінансове забезпечення клієнта з використанням різних банківських продуктів, у тому числі власних банківських фінансових технологій і фінансових інструментів ринку, яке відповідає потребам як клієнта, так і інтересам банку» [155, с. 214]. У книзі «Мировые финансы» фінансовий інжиніринг визначається як розвиток і творче застосування фінансових технологій для вирішення фінансових проблем і використання фінансових можливостей [150, с. 13]. Окремі економісти під фінансовим інжинірингом розуміють процес цілеспрямованого розроблення нових фінансових інструментів або нових схем здійснення фінансових операцій [77, с. 359]. Іноді під поняттям «фінансовий інжиніринг» розуміється розроблення спеціальних рішень комплексних проблем управління ризиком [134, с. 20].
Не аналізуючи наведені та інші погляди щодо змісту поняття «фінансовий інжиніринг», дамо таке визначення, котре, на наш погляд, найкраще відбиває його основні риси: «фінансовий інжиніринг — це цілеспрямоване розроблення та реалізація нових фінансових інструментів і/або нових фінансових технологій, а також творчий пошук нових підходів до вирішення фінансових проблем за допомогою вже відомих фінансових інструментів і технологій». Можна сказати, що фінансовий інжиніринг допомагає банкам та іншим фінансовим посередникам оперативніше та ефективніше реагувати на зміни, що відбуваються у світі, законодавстві та в економіці конкретної країни, всередині конкретного суб’єкта господарювання. Зауважимо, що фінансовий інжиніринг не слід ототожнювати з фінансовим аналізом, котрий є лише його першим суттєвим етапом. Фінансовий аналіз слугує розчленуванню чи розкладу цілого на складові з метою їх вивчення, з’ясування зв’язків між ними, виявлення наявності проблеми та її першопричин. Фінансовий інжиніринг, використовуючи результати фінансового аналізу, відповідний власний інструментарій та операційні схеми, а також власне розуміння проблеми, займається розробленням, конструюванням і реалізацією нових фінансових інструментів і/або технологій з метою розв’язання відповідних фінансових проблем.
В окремих випадках шляхи вирішення цих проблем мають одноразовий характер, вони не придатні для повторного використання. Водночас готове рішення фінансової проблеми може мати досить широке застосування, тобто використовуватися значною кількістю суб’єктів господарювання. Отже, кожний фінансовий інструмент чи схема має задовольняти конкретні потреби клієнта; здебільшого схеми фінансового інжинірингу не можуть бути універсальними та уніфікованими.
З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями діяльності. Зокрема, відчутну роль відіграє фінансовий інжиніринг у торгівлі цінними паперами та похідними цінними паперами, особливо за здійснення арбітражу у часі. Як правило, основою для існування похідних цінних паперів є невизначеність у майбутньому. Тому механізм випуску та обігу похідних цінних паперів пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових і/або товарних ресурсів.
У галузі корпоративних фінансів часто виникає потреба у фінансовому інжинірингу для створення нових інструментів або технологій захисту капіталів за здійснення значних за обсягом комерційних операцій.
Значну роль відіграє фінансовий інжиніринг в управлінні короткостроковими та довгостроковими інвестиціями. Зокрема були розроблені та впроваджені в практику такі інструменти, як взаємні фонди грошового ринку, взаємні фонди та ринок REPO. Взаємні фонди грошового ринку продають свої паї дрібним інвесторам, а потім об’єднують кошти для наступного інвестування — так само, як і традиційні взаємні фонди. Різниця полягає в тому, що взаємні фонди грошового ринку інвестують кошти виключно в низькоризикові короткострокові інструменти грошового ринку. Дохід від цих інструментів потім розподіляється між пайовиками з відрахуванням невеликих комісійних. У більшості випадків вартість паю була постійною, дивіденди сплачувалися часто, як правило, щоденно і переглядалися щомісяця. Потім взаємні фонди грошового ринку набули можливість виписувати чеки, що ще більше підвищило їх привабливість.REPO — це операції з продажу та купівлі цінних паперів з різними датами розрахунку. Зворотне REPO, або угода про купівлю цінних паперів із зворотним продажем, — це дзеркальне відбиття REPO. Тобто REPO та зворотне REPO — це, фактично, короткострокові кредити, забезпечені базисними цінними паперами (наприклад, державними цінними паперами). Вони використовуються для одержання короткострокового фінансування, інвестування короткострокових залишків готівки або одержання цінних паперів для використання у разі «короткого» продажу.