Перспективи розвитку формування банківських ресурсів на позичковій основі

Значною мірою фінансовий інжиніринг пов’язаний з обслуговуванням населення, залученням від нього заощаджень. Тут можна назвати, зокрема, «нау»-рахунки, супер «нау»-рахунки, індивідуальні пенсійні рахунки, депозитні рахунки грошового ринку. Останні приносять вкладникам процент, який не є фіксованим, а регулюється ринковим механізмом. Кошти на таких рахунках не дають права їх власникам користуватися чеками.

Помітну роль відіграє фінансовий інжиніринг у: фінансуванні зовнішньої торгівлі, залученні грошових ресурсів для інвестицій, покритті бюджетного дефіцита, зниженні бази оподаткування у клієнта, включаючи самі банки, сек’юритизації активів, управлінні ризиками, запозиченні банківського капіталу тощо.

До інструментів фінансового інжинірингу можна віднести, зокрема, субординований борг і гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які використовуються у банківській практиці для запозичення грошових коштів з метою формування регулятивного капіталу.

Для запозичення коштів на довгостроковій основі банки вдаються до емісії довгострокових цінних паперів або боргових зобов’язань. Відповідно до Базельської угоди про міжнародні стандарти капіталу випуск таких паперів і зобов’язань банки можуть використовувати для збільшення сукупного капіталу, оскільки зазначені зобов’язання мають характер або субординованих (тобто підпорядкованих), або зобов’язань другої черги. Це означає, що в разі ліквідації банку сукупні зобов’язання мають погашатися після розрахунків із вкладниками та кредиторами, але перед розрахунками з акціонерами. В контексті фінансового обліку субординовий капітал є зобов’язаннями банку, однак йому притаманні й ознаки власного капіталу. Зокрема, в разі погіршання фінансового стану банку-боржника виплата процентів інвесторам може (якщо це передбачено угодою) призупинятися; у разі ліквідації банку власники субординованого капіталу отримують свої кошти лише після погашення претензій вкладників і кредиторів, але перед розрахунками з акціонерами; можливе й переведення (конвертування) субординованого капіталу до категорії статутного (в установленому чинним законодавством порядку).

Залучення коштів на умовах субординованого боргу для банків вигідніше (порівняно з іншими методами збільшення капіталу) з кількох причин. Основні з них такі:

1. Субординовані зобов’язання менш ризиковані, ніж, наприклад, ак¬ції банку, оскільки мають нижчий рівень дохідності та є дешевшим (по¬рівняно з емісією акцій) джерелом формування банківського капіталу.

2. Проценти за субординованим боргом сплачуються за рахунок збільшення валових витрат банку.

3. Боргові зобов’язання не надають їх власникам права на управління банком, тобто перед акціонерами не виникає загроза втрати контролю над банківською установою.

4. Механізм залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу простіший, за застосовуваний, наприклад, у разі емісії акцій.

5. Формування капіталу шляхом емісії субординованих зобов’язань і цінних паперів сприяє підвищенню прибутковості акцій (звісно, якщо дохід від розміщення коштів перевищує витрати, пов’язані з їх запозиченням).

6. Залучення коштів на умовах субординованого боргу є прийнятнішим для банків також з огляду на складну економічну ситуацію в Україні, за якої банківським установам проблематично розміщувати акції, оскільки їх придбання можливе лише за рахунок власних коштів акціонерів (учасників).

Водночас залучення коштів на умовах субординованого боргу має й певні вади, а саме:1. Не всі банки можуть сповна користуватися зазначеним джерелом капіталу, адже воно наповнюється лише за наявності довіри інвесторів до країни та до конкретного банку. Міжнародна рейтингова агенція Fitch влітку 2001 р. присвоїла Україні довгостроковий і короткостроковий валютні рейтинги на рівні відповідно «В-» і «В», а також довгостроковий рейтинг зобов’язань у місцевій валюті на рівні «В-». Експерти агенції пов’язували порівняно низькі рейтинги України з її економічним станом, макроекономічною і політичною нестабільністю, реструктуризацією боргу, а також із млявістю структурних реформ. Не дуже високий рейтинг присвоїли Україні й інші агентства. Так, міжнародне рейтингове агентство Moody’s Investors Service у січні 2002 р. підвищило рейтинг зобов’язань України в іноземній та національній валютах до «В2» і банківських депозитів до «В3». Раніше ці рейтинги перебували на рівні «Саа 1». Згідно з рейтинговою шкалою рейтинг В2 вказує на невисоку платоспроможність емітента. Зміна рейтингу спричинена значним поліпшенням цілої низки макроекономічних показників за останні два роки, включаючи поліпшення експорту, бюджетної політики, скорочення заборгованості і зростання валютних резервів, поліпшення управління зовнішнім боргом.