Страхування вкладів фізичних осіб: практика та шляхи її вдосконалення

Важливим є питання щодо визначення умов, за яких має здійснюватися відшкодування вкладів. Ними можуть бути: визнання вкладів недоступними; оголошення банку банкрутом; відкликання центральним банком ліцензії у разі визнання неспроможності банку виплатити розміщені у ньому вклади.В умовах України здійснювати виплати за вкладами після оголошення банку банкрутом недоцільно. Це пов’язано, зокрема, з тим, що процедура ліквідації може затягнутися на декілька років. Законодавство України про банкрутство низку питань залишає поза межами правового регулювання. Інше важливе питання — це черговість задоволення вимог кредиторів. Справа в тому, що ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлює першочергове задоволен¬ня вимог кредиторів за банківськими вкладами. Тому, на нашу думку, доцільним було б у першу чергу спрямовувати кошти від реалізації активів банку-банкрута на задоволення вимог вкладників — фізичних осіб. Мова йде про надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб особливого статусу — переважного і безумовного права задоволення вимог перед іншими кредиторами однієї черги.

В Україні система страхування вкладів починає діяти з дня, коли вклади стають недоступними, тобто у разі неможливості одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку—учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Однак недоступність вкладів, як правило, виникає задовго до відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом. Тому доцільною вбачається пропозиція законодавчо передбаченого пра¬ва вимоги вкладниками коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відразу після припинення банком виконання своїх зобов’язань. Це сприятиме підвищенню довіри вкладників — фізичних осіб до банківської системи, а також збільшить приплив коштів на банківські рахунки.

У деяких країнах виплати вкладникам здійснюються у разі заморожування депозитів, тобто коли банк неспроможний здійснити платежі з вкладного рахунка протягом кількох робочих днів. Зауважимо, що вкладникові у більшості випадків потрібні насамперед не самі гроші на вкладах, а тверда впевненість у їх схоронності та можливості отримання за першою вимогою. Тому одним зі шляхів може стати переказ вкладів з проблемного банку до банку, що функціонує нормально, є фінансово стійкішим.

Отже, з викладеного випливають такі пропозиції та висновки:

надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб право переважного і безумовного задоволення вимог до банку-банкрута перед іншими кредиторами однієї черги;

система страхування вкладів повинна охоплювати всі фінансово-кредитні установи, які мають ліцензію на здійснення опе¬рацій із залучення коштів фізичних осіб;

сьогодні, виходячи зі світового досвіду, слід страхувати лише вклади фізичних осіб, але з урахуванням економічних і соціальних реалій України;

підвищити максимальний розмір відшкодування за вкладом і прив’язати його до курсу вільно конвертованої валюти та/або до мінімальної заробітної плати;

законодавчо обмежити частку державних цінних паперів в активах Фонду страхування. Розміщувати частину коштів Фонду у вільно конвертовану валюту та в короткострокові й довгострокові надійні та ліквідні активи (навіть низькодохідні), які б забезпечили можливість формувати стабільну дохідну частину його вкладень;

запровадити гнучку систему встановлення розміру регулярних зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом диференціації цього розміру залежно від ступеня ризиковості діяльності конкретного банку, використовуючи для цього економічні нормативи, що регулюють діяльність банків;

відшкодовувати й депозити в іноземній валюті, допоки не забезпечено стабільність гривні, що сприятиме повнішій мобілізації валютних коштів населення на потреби економічного розвитку України

 

ЛІТЕРАТУРА