Страхування вкладів фізичних осіб: практика та шляхи її вдосконалення

0,5 % суми несвоєчасного або неповного перерахування зборів за кожний день простроченняУ розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру неперерахованої суми за кожний день прострочення

10. Розміщення коштів Фонду

У державні цінні папериУ державні цінні папери України або вкладання на депозитні рахунки НБУ

11. Строк виплати Фондом гарантованої суми відшкодування через банки-агенти

Протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладівПротягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяцівВажливим моментом є визначення місця державної системи страхування: як повинна вона функціонувати — самостійно чи у складі діючих наглядових або регулювальних органів? Перевага останнього варіанта полягає у тому, що він дає змогу уникнути дублювання функцій, спростити контроль за банками та зменшити витрати, пов’язані зі здійсненням страхування вкладів. Однак завдання наглядових чи регулювальних органів нерідко суперечать цілям, які стоять перед системою страхування вкладів. Потрібно враховувати можливості країни, її традиції тощо. У більшості країн органи нагляду чи регулювання банків не здійснюють страхування вкладів. Слід зважати й на стан правового забезпечення діяльності судової системи та органів банківського нагляду, здатність їх протидіяти некоректній поведінці окремих банків і/або зацікавлених осіб. Не рідкою є ситуація, коли у проблемних банків протягом тривалого строку не відкликають ліцензію і вони продовжують залучати кошти під підвищені проценти.

В умовах сучасної України страхування вкладів фізичних осіб без участі держави проблематично. Тому Фонд гарантування вкла¬дів фізичних осіб має статус юридичної особи, створений і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована організація, яка не має на меті отримання прибутку.

Слід визначитися й з колом кредитних установ, охоплюваних системою страхування вкладів. В більшості країн страхування вкладів поширюється на депозити в усіх фінансових установах, однак в деяких країнах — лише в банківських установах або навіть в окремих видах банків. На наш погляд, система страхування вкладів має охоплювати всі фінансово-кредитні установи, які мають ліцензію на здійснення операцій із залучення коштів фізичних осіб, оскільки:

це випливає зі світового досвіду, зокрема Директиви про гарантування депозитів Європейського Союзу від 30 травня 1994 р.;

відбувається зближення за характером діяльності банків та окремих небанківських фінансових установ;

створюються загальні умови конкуренції для різних складових фінансової системи, що позитивно впливатиме на ефектив¬ність залучення коштів населення різними фінансовими посеред¬никами;

системою страхування вкладів охоплюється все ширше коло дрібних вкладників.

Зауважимо, що чинним законодавством України не повністю врегульовано питання функціонування небанківських фінансових установ, що робить практично неможливим поширення вимог системи страхування на такі установи. В Законі України «Про Національний банк України» дається загальне визначення фінансової установи як юридичної особи, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів. У Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. поняття «фінансова установа» визначається як юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. Саму ж фінансову послугу законодавець визначає як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Разом з тим Закон не регулює особливості функціонування видів фінансових установ. Діяльність одних фінансових установ регулюється чинними законодавчими актами, а інших залишається не врегульованою. Тому нагальним є законодавче забезпечення функ¬ціонування всіх фінансових установ, зокрема довірчих товариств, ломбардів.