Мустафа Кемаль Ататюрк
3.3. Ідеологія шовінізмуКоли Мустафа Кемаль вимовив, знамениті слова: "Яке щастя бути турком!"- вони упали на благодатний ґрунт турецького націонал-шовінізму і пролунали як виклик іншому світу. Це виречення Ататюрка нині в Туреччині повторюють нескінченне число раз на всі лади, із приводу і без нього.
В часи Ататюрка була висунута "сонячна мовна теорія", у якій ут-верждалось, що всі мови світу відбулися від турецької (тюркської). Шумерів, хетів, етрусків, навіть ірландців і басків оголосили турками. Одна з "історичних" книг часів Ататюрка повідомляла наступне: "У Центральній Азії було колись море. Воно висохнуло і стало пустелею, змусивши турків почати кочевничество... Східна група турків заснувала китайську цивілізацію..."
Інша група турків нібито завоювала Індію. Третя група відкочувала на південь - у Сирію, Палестину, Єгипет, і уздовж північноафриканского узбережжя в Іспанію. Турки, що оселилися в районі Егейського моря і Середземномор'я, відповідно до тієї ж теорії, заснували знамениту Критську цивілізацію. Давньогрецька цивілізація пішла від хеттів, які, звичайно ж були турками. Турки проникнули також глибоко в Європу і, перебравшися через море, заселили британські острови. "Ці мігранти перевершували народи Європи в мистецтвах і знаннях, врятували європейців від печерного життя і поставили їх на шлях розумового розвитку".
От таку карколомну історію світу в 50-і роки вивчали в турецьких школах. Її політичний зміст складався в оборонному націоналізмі, але і шовіністичний підтекст був видний неозброєним оком. Ататюрк широко використовував націонал-шовінізм як засіб посилення свого впливу на маси і зміцнення своєї влади.
4.Реформи Ататюрка
На відміну від багатьох інших реформаторів президент Туреччини був переконаний, що немає сенсу просто модернізувати фасад. Щоб Туреччина могла устояти в післявоєнному світі, необхідно було зробити фундаментальні зміни всієї структури суспільства і культури. Можна сперечатися, наскільки удалася кемалістам ця задача, але вона була поставлена і проводилася при Ататюрку з рішучістю й енергією.
Слово "цивілізація" нескінченно повторюється в його мовах і звучить як заклинання: "Ми будемо випливати по шляху цивілізації і прийдемо до неї... Ті, котрі затримаються, будуть потоплені ревучим потоком цивілізації... Цивілізація - такий сильний вогонь, що той, хто його ігнорує, буде спалений і зруйнований... Ми будемо цивілізованими, і будемо гор-диться цим...".
Не викликає сумнівів, що в кемалістів "цивілізація" означала безусловне і безкомпромісне впровадження буржуазного суспільного ладу, способу життя і культури Західної Європи.
4.1. Світський характер держави
Мустафа Кемаль бачив у халіфаті зв'язок з минулим і ісламом. Тому слідом за ліквидацієй султанату він знищив і халіфат. Кемалісти відкрито виступили проти ісламскої ортодоксії, розчищаючи шлях для перетворення країни у світську державу. Ґрунт для перетворень кемалістів був підготовлений і поширенням передових для Туреччини філософських і соціальних ідей Європи, і усе більш широким порушенням релігійних обрядів і заборон. Офіцери-младотурки вважали справою честі пити коньяк і закушувати його шинкою, що виглядало страшним гріхом в очах ревнителів мусульманства.
Ще перші османські реформи обмежили могутність улемів і відняли в них частина впливу в області права. Але богослови зберігали величезну владу й авторитет. Після знищення султанату і халіфату вони залишалися єдиним інститутом старого режиму, що пручався кемалістам.
Кемаль владою президента республіки скасував древню посаду шейх-уль-іслама - першого улема в державі, міністерства шаріату, закрив окремі религійні школи і коледжі, а пізніше заборонив шаріатські суди. Новий порядок був закріплений республіканською конституцією.
Усі релігійні установи стали частиною державного апарата. Департамент релігійних установ займався мечетями, монастирями, призначенням і відставками імамів, муедзинів, проповідників, спостереженням за муфтіями. Релігію зробили як би відділом бюрократичної машини, а улемів - державними службовцями. Коран перевели на турецький. Заклик на молитви став звучати турецькою мовою, хоча спроба відмовитися від арабського на молитвах так і не удалася - адже в Корані зрештою було важливе, не тільки зміст, але і містичне звучання незрозумілих арабських слів. Вихідним днем кемалісти оголосили неділю, а не п'ятницю, мечеть Айя-Софія в Стамбулі перетворилася в музей. У швидко зростаючій столиці Анкарі практично не будували культових споруджень. По всій країні влади косо дивилися на появу нових мечетей і вітали закриття старих.