Отруйні речовини задушливої дії
Період прихованих явищ частіше поступово, а інколи раптово змінюється стадією розвитку набряку легенів.
Задишка, яка розвивається в прихованій стадії, збільшується, наступає сильне занепокоєння ураженого. З’являються загальна слабість, головний біль, кашель, який поступово посилюється, температура тіла підвищується.
У клінічному перебігу ураження проявляється симптомокомплекс, який отримав назву “синьої” гіпоксії. Викладач демонструє таблицю “Синя та сіра форма гіпоксії” та муляж "Синя форма гіпоксії”.
Шкірні покриви та видимі слизові набувають синього кольору, в дихальному акті починають приймати участь допоміжні м’язи.
Перкуторний звук набуває коробкового відтінку. При аускультації спочатку характерна асиметрія дихання – послаблення його переважно на одній із сторін грудної клітки. Потім у нижніх відділах (під лопатками) проявляється крепитація, в подальшому прослуховуються дрібнопухірцеві хрипи. З розвитком набряку кількість хрипів збільшується, на висоті набряку дихання набуває клекотливого характеру. З кашлем виділяється серозне, пінисте харкотиння, інколи від домішок крові, рожевого кольору. Кількість рідини, що виділяється, може бути величезною і досягати 1,0-1,5 л за добу. Ф.Флюрі образно характеризує отруєння фосгеном як “потоплення на суходолі”.
На фоні дихання, що погіршується, ціанозу, який охоплює шкіру обличчя, кісті рук, відмічають зміни функції серцево-судинної системи. Пульс різко прискорюється, стає м’яким, легко стискається.
Максимальний артеріальний тиск знижується і тримається в межах 90-95 мм рт.ст.. Тони серця послаблені, на легеневій артерії з’являється акцент, а інколи розщеплюється її тон. Температура тіла в цей період підвищується часом 38-39оС. Уражені скаржаться на головний біль, слабість, інколи має місце запаморочення свідомості. Негативними факторами, які сприяли виникненню цього тяжкого стану, є фізичне перенапруження, тривале транспортування, переохолодження тощо.
У тяжких випадках “синя” гіпоксія може перейти в стан так званої “сірої” гіпоксії. Інколи такий стан може виникнути відразу ж при появі перших симптомів набряку легеньв.
Якщо при “синьому” типі гіпоксії стан серцево-судинної системи ще задовільний, то при “сірому” типі розвивається гостра серцево-судинна недостатність (колапс): пульс прискорюється до 120-140 уд./хв., слабкого наповнення і напруження. Артеріальний тиск катастрофічно падає (менш 70 мм рт.ст.). Шкірні покриви та видимі слизові набувають сіро-попелястого землистого кольору, що обумовлено запустінням поверхневих судин і накопиченням крові у внутрішніх органах. З’являється холодний липкий піт, дихання рідке (типу Чейн-Стокса чи Куссмауля). Все це свідчить про пригнічення судинного і дихального центрів. Вміст кисню в крові ще більше зменшується, кількість вуглекислоти завжди знижено. Несприятливим симптомом є згущення крові, збільшення її в’язкості та згортання. В крові з’являються продукти неповного окислення (ацетон, молочна кислота). Розвивається ацидоз.
Таким чином, при “сірій” гіпоксії розвиваються найбільш небезпечні сипмтоми: коллапс, пригнічення судиннорухового і дихального центрів та закриття дихальних шляхів через набряки. При такому стані організму необхідні найбільш невідкладні заходи для відновлення порушених функцій.
Порушення, що відмічені вище, є особливо глибокими на протязі двох діб і можуть привести до смерті. Якщо уражені переживуть цей термін, то прогноз перебігу отруєння покращується. Із 3-ої доби крива смертності різко падає. Настає період регресивного розвитку отруєння. Зменшується ціаноз і задишка. Харкотиння виділяється значно менше. У найближчі дні помітно знижується кількість та поширеність вологих хрипів. Показники гемоглобіну та еритроцитів поступово відновлюються. Починаючи з 5-7 доби, при сприятливому перебігу отруєння літично падає температура, зникає лейкоцитоз.При відсутності ускладнень поступове зникнення симптомів токсичного набряку легень можна спостерігати на протязі 4-6 діб. Термін перебування уражених середнього ступнею в лікувальних - 10-20 діб; тяжкоуражених - 1-3 місяці.
Необхідно відмітити, що найчастішим ускладненням є приєднання пневмонії. Можуть також виникати випітний плеврит і тромбози вен. Тромбози вен часом супроводжуються емболіями.
До кінця першого початку другого тижня захворювання, можливий розвиток серцевої недостатності, що приводить до смертельних випадків при явищах застійного набряку легень.