Косів - місто історичне та туристичне

Схему транспортово-пішохідних комунікацій потрібно вирішити таким чином, щоб автомобілям була відведена скромна роля, а жителі чи гості могли всюди ходити пішки: на роботу, до крамниці, церкви. Необхідно створити також кілька замкнутих пішохідних маршрутів для прогулянок, які пролягали б алеями, доріжками і стежками через сквери, сади, парки, переліски та уздовж берегів Рибниці і з’єднували місто з найвіддаленішими гірськими околицями. Такі маршрути частково вже існують, і їх треба тільки впорядкувати. Головними мають бути наступні три маршрути, кожен з яких починається і закінчується на Міській горі: 1)навколо історичного середмістя (завдовжки 2 км); 2) уздовж Рибниці (скорочений – 4 км, повний – 8 км);

3) внутрішнім краєм "малого" зеленого поясу – в адміністративних межах міської ради (16 км) і "великого" – включно з територіями прилеглих сіл (30 км).

Крім схем зонування і транспортово-пішохідного руху, необхідно розробити засадничу схему просторової композиції Косова (з прилеглими селами), основу якої повинен становити краєвид, дуже багатий і різноманітний, що вже сам по собі неперевершено формує простір; уся забудова має тільки органічно доповнювати цей краєвид і ні в якому разі не входити з ним у суперечність. Загальне вирішення просторової композиції слід зафіксувати на пляні, макеті, а також – графічно опрацьованих світлинах макета з низьких краєвидних точок, висота яких відповідає зростові людини, та світлинах реального пейзажу з різних пунктів зорового сприйняття, виконаних фототеодолітом, із побудовою на них перспективних зображень проєктованої та упоряджуваної забудови.

б) Проєкт реґенерації середмістя, – ключового містобудівного об’єкта Косова, - має виготовлятися рівночасно з генеральним пляном. У даному проєкті на основі всіх доступних матеріялів – літературно-архівних (мапи, будівельні кресленики, рисунки, світлини, описи, різні документи), натурних (фотофіксація, поміри, аналіза будівельних матеріялів і конструкцій, археологічні дослідження за допомогою шурфів) і опитувальних – необхідно:

1) відтворити етапи розвитку плянувальної та об’ємно-просторової структури середмістя у цілому, виконавши схеми плянів, сильвети і перспективні панорами відповідно до кожного історичного періоду (під Річчю Посполитою, Австрією, Польщею);

2) відтворити такі ж етапи розвитку кожного кварталу зосібна, виконавши пляни всіх поверхів та перії (ряди фасад);

3) провести аналізу композиційних засобів, насамперед пропорційних систем і архітектурно-стильових ознак.

Результати всіх цих досліджень потрібно співставити і порівняти, критично проаналізувати їх і за допомогою прийнятої шкали вартости вибрати з культурних надбань найкраще, найцікавіше і найдоцільніше, що варто відновити; це буде, безумовно, вулична мережа з поділом на квартали на основі модульної сітки, містечковий кольорит забудови й інші вдалі засоби, якими досягалися співмірність і гармонія з довкіллям; із втрачених будівель, мабуть, варто відновити важливий елемент історичного середмістя – малу міську церкву св. Трійці, про що мріяло не одне покоління косовців. Далі слід науково обґрунтувати комплекс метод відновлення, які залежно від кожного конкретного випадку будуть різними: реставрація, модернізація пляну зі збереженням фасад, функціональна реґенерація (тобто зміна попередньої функції шляхом пристосування), реконструкція (себто відтворення), нове будівництво зі збереженням історичного й архітектурного кольориту. Однак у більшості випадків, з огляду на недостатність безпосередніх матеріялів про Косів, очевидно найдоцільніше буде застосувати методу реституції, суть якої полягає в гіпотетичному відтворенні будівель на підставі узагальнення аналогів цілого реґіону і створенні за допомогою суб’єктивного фактору завершеного архітектурного образу. Доречно завважити, що за допомогою методи реституції у 1992 р. львівські реставратори виконали шкіц-проєкти на відтворення старих кварталів у Луцькому та Бережанах163.Проєкт реґенерації повинен узгоджуватися із загальною концепцією розвитку Косова, закладеною в генеральному пляні. Середмістя мусить добре пов’язуватися з іншими частинами міста як просторовою композицією, так і комунікаціями (транспортовими й пішохідними). Рекомендації та напрямні, вироблені проєктом реґенерації, мають бути враховані в усіх пляністично – просторових документах, передусім генеральному пляні та в правилах використання і забудови територій міста (зонінґових правилах), котрі згідно із законодавством повинні виконувати ролю місцевого нормативного правового акта164.

Під час роботи над відновленням середмістя Косова доцільно використати досвід як українських архітекторів, здобутий у проєктуванні віднови Кам’янця-Подільського, Жовкви, Шаргорода і вже згаданих житлових кварталів у Луцькому й Бережанах, так і досвід зарубіжний, надзвичайно багатий та й, до того ж, втілений у життя, - маємо на увазі такі великі міста, як Таллін (Естонія), Вільнюс (Литва), Вроцлав, Познань (Польща), Нансі (Франція), малі міста Замостя, Пачкув, Ланцкорона (Польща), Дьєп (Франція) та інші. Доволі цікаво, що французьке місто Дьєп, яке було зруйноване війною ще в 1694 р., відтворили в наш час протягом 25 років165. Особливо багатий досвід має сусідня Польща, яка зазнала жахливих руйнувань під час Другої світової війни; вже за німецької окупації тут була створена конспіративна група з архітектів і реставраторів, яка випрацьовувала концепцію віднови та реконструкції (відтворення) зруйнованих 1939 р. стародавніх польських міст і містечок166, а в мирний час польський народ у результаті величезних матеріяльних і трудових затрат повернув до життя історичні частини Варшави, Торуня, Ґданська й інших міст167. Корисним може бути найновіший досвід американських архітектів у створенні т. зв. міст із традиційним плянуванням168.