Косів - місто історичне та туристичне

Загалом, колишнє літнище над Гуком – ансамбль цінних пам’яток. Серед них три пам’ятки природи – одна геологічна (водоспад Гук ) і дві гідрологічні (р. Рибниця та солянкове джерело), а також пам’ятка археології та історії (залишки старого соляного шибу). Крім того, вся територія літнища має високу ляндшафтну цінність, тому її доцільно взяти під охорону як ляндшафтну пам’ятку природи, з частковим використанням як літникарсько-туристичної місцевости з обмеженою забудовою – виключно котеджового типу.

(іл. 79)144.

Розділ ІІІ

ОХОРОНА

МІСТОБУДІВНОЇСПАДЩИНИ

1.Охорона "пасивна" та "дійова"

У справі охорони містобудівної спадщини* Косова зроблено покищо дуже мало. Пам’яткові об’єкти, які взято на облік, – це здебільшого окремі будівлі, а не містобудівні комплекси. Офіційно зареєстрованими є такі пам’ятки: церкви та дзвіниці на Москалівці, Вербівці, Смодному, Черганівці та в Городі (1979р.); городище в Городі (1988р.); комплекс будівель природолікувального закладу Аполінарія Тарнавського (1993р.); будинок польського стрільця (районовий Народній дім), осередок здоровя, будинок рабина Гаґера, будинок лікаря Ґертнера, публічний шпиталь ім. цісаря Франца Йосифа І, повітовий суд (1994р.). 1996 року обласним науково-реставраційним управлінням виявлено низку інших пам’яток: школу при вулиці Шкільній та п’ятнадцять житлових будинків на вулиці Незалежности. До Зводу пам’яток Івано-Франківщини, який опрацьовує від 1992 року редакційна колеґія обласного управління культури, підготовлено описи таких нововиявлених пам’яткових комплексів: жупа та баня (копальня і варильня соли), середмістя, форталіція, жидівський цвинтар. Ціле місто Косів занесено до "Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу)", котрий затвердив Кабінет Міністрів постановою від 26 липня 2001 року №878; згідно з постановою протягом 2001-2003 років має бути розроблена науково-проєктувальна документація з визначення меж історичних ареалів Косова145. 14 серпня 2001 року на сесії міської Ради вирішено заборонити приватизацію територій історичних комплексів Косова та звернутися до обласної Ради в справі надання цим комплексам статусу пам’яткових.

Усі ці заходи належать до "пасивної" охорони, кінцевою метою якої є впровадження правил, що забороняють зносити й перебудовувати бережені об’єкти, визначають спосіб формування забудови на ділянках, розміщених у межах пам’яткових ансамблів та поряд з ними й т. п.146. Ясна річ – таких правил стосовно пам’яток Косова ще не встановлено. Разом з тим треба наголосити, що самих лише заборон теж недосить. У деяких випадках вони є повністю безрезультатними. Тому охорону "пасивну", базовану на заборонах і обмеженнях, має супроводити значно складніша – така, що оперує різноманітними засобами дії, тобто охорона "дійова"; ґрунтується вона на широкосяжній реґенерації (відродженні, відтворенні) історичного середовища поселення та його окремих частин147. Поняття реґенерації є закріплене в українських законах і нормативно-законодавчих актах148, а навчання основ реґенерації відбувається в Національному університеті "Львівська політехніка", на кафедрі реконструкції та реставрації архітектурних комплексів, яку засновано відразу ж по здобуттю Україною незалежности149.

Питання про необхідність здійснення реґенерації західньоукраїнських містечок загалом150 і Косова зокрема порушувала не раз преса151. Коли ж восени 2000 року було оголошено програму відновлення та реконструкції всіх райцентрів Прикарпаття, а також упорядкування Косова, як місця проведення в 2002 році ХІІ Міжнароднього гуцульського фестивалю152, то з’явилася надія на можливість конкретного внеску в справу реґенерації.

Однак уже на перших оперативних нарадах у Косівській райдержадміністрації, присвячених реконструкції, було виголошено ряд настанов про те, що залишки середмістя – то "трущоби, які можна пальцем проткнути", а отже їх треба розвалити та збудувати на їхньому місці добротні, гарні й комфортабельні сучасні будівлі153. Згідно з цим зарядженням у першому півріччі 2001 року архітектори виготовили два проєкти на впорядкування центральної частини Косова – "детальне планування" та "благоустрій". У разі втілення їх у життя історичне середовище середмістя буде не відновлене, але ще більше зруйноване. Проєктувальники, з одного боку виконуючи розпорядження "зверху", а з іншого – посилаючись на те, що косівське середмістя не має офіційного статусу містобудівної пам’ятки, – вирішили ще дужче розірвати суцільну забудову, заваливши значну кількість старих будинків і звівши замість них багатоквартирні та соціяльно-культурні комплекси, невідповідні історичній тканці, без урахування первісних модуля, мережі вулиць, ліній забудови. Зважаючи на дану обставину та на поспіх, з яким форсується ця вкрай серйозна справа, виглядає на те, що найближчим часом можемо втратити історичну структуру середмістя остаточно.