Косів - місто історичне та туристичне

Щоб цього не сталося, думаю, треба виконати такі три умови:1)Оскільки Косів занесено до Списку історичних міст, а для середмістя міська Рада вирішила домагатися статусу пам’яткового містобудівного об’єкта, необхідно припинити нове будівництво, перебудову або знесення нечисленних старих будинків, які дивом заціліли в центрі Косова, - до того часу, поки не буде виконано документації щодо меж історичних ареалів Косова та проєкту реґенерації середмістя. Разом з тим слід врахувати, що новий Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 року передбачає кримінальну відповідальність і фінансові санкції у розмірі від тисячі до десятьох тисяч неоподаткованих мінімальних доходів громадян за дії, що можуть завдати шкоди пам’ятці, її території, історичним ареалам населених місць154.

2)Залучити до проєктувальних робіт фахівців, які найліпше обізнані в питаннях реґенерації, тобто архітектів-реставраторів, зокрема працівників інституту Укрзахідпроєктреставрація (від 1992р. тут діє майстерня комплексної реґенерації історичного середовища155) та Державного науково-реставраційного управління Івано-Франківської области.

3)Організувати загальноприступний показ і широке публічне обговорення виконаних проєктів. До речі, ці умови певною мірою виконуються під час теперішньої реґенерації Станиславова (центральної частини або середмістя Івано – Франківського); тому було б корисно набутий досвід застосувати до Косова.

Терміни "реконструкція" та "реґенерація". Хоч на перший погляд терміни – річ другорядна, але це далеко не так. Процесові руйнування історичного середовища Косова (як і інших українських міст і сіл) особливо сприяє термінологічна неясність. Тут маю на увазі передусім поняття "реконструкція", котре донині трактується двояко. Перше значення: докорінна перебудова міста, архітектурного комплексу, будинку і т. д., викликана новими життєвими потребами156; взірцем такої реконструкції була сумнозвісна "соціялістична реконструкція", що завдала непоправної шкоди цілому ряду історичних міст157. Друге значення цілком протилежне: відновлення первісного вигляду пам’ятки, – щоправда, лише у формі графічного зображення або макету, – без практичного відтворення пам’ятки158.

Натомість, у інших країнах даний термін пояснюється однозначно: "Реконструкція (будівлі, будинку і т. п.) – будова, що полягає у відтворенні цілковито знищеного будівельного об’єкта на місці його колишнього розташування або теж доповненні відсутніх фраґментів будівлі згідно з їхнім ориґіналом. У разі реконструкції пам’яткової будівлі повинна вона виразно відрізнятися від збережених частин тієї будівлі, але одночасно гармоніювати з ними"159. Прикладом реконструкції великого урбаністичного комплексу є відтворення Старого Міста у Варшаві, майже повністю знищеного німцями160.

Щождо терміну "реґенерація", то він виник на теренах Балтики. Щоб оберегти свої міста від соціялістичної реконструкції, яка брутально нехтувала історично-культурну спадщину, архітекти колишніх балтицьких республік розвинули комплексну методу охорони пам’яток архітектури та урбаністики, назвавши її "реґенерація" (від лат. regeneratio відродження). Вона зводиться до забезпечення та відновлення експлуатаційних, історичних, мистецьких і культурних вартостей, а також запевнення доступу спільноти до пам’яток і пам’яткових ансамблів; крім того реґенерація полягає в достосуванні пам’яток до сучасних експлуатаційних потреб, очищенні від пізніших нестильних нашаровань, а також поверненні їм форми, виявленої в результаті наукових досліджень. У ряді країн реґенерацію прийнято називати ревальоризацією (від італ. valorizazzione та фр. mise en valeur – відновлення, або збільшення вартости пам’яткових ансамблів), ревіталізацією (поверненням до життя, від лат. vita – життя) або просто відновою пам’яток; суть реґенерації також співпадає з дещо ширшим поняттям консервації (від лат. conservatio – зберігання) або реставрації (від лат. restauratio – відновлення) пам’яток, а також із терміном "комплексна реконструкція", детально описаним у київському довіднику 1995 р.161.

Важливі поради у сфері ревальоризації подає Комітет історичних міських осередків Міжнародньої федереції житлового та просторового плянування в "Тезах щодо охорони та ревальоризації міських пам’яткових ансамблів", де зокрема записано: "Архітектурну ревальоризацію пам’яткових ансамблів повинна визначати турбота про автентизм. Реставрування та реконструювання первісної забудови, а також давнього міського краєвиду допускається, однак з умовою, що базується на наукових дослідах і не спричиняє нищення цінної історичної тканки […] Будинки [нові], які зводяться в пам’ятковому середовищі, мусять у це середовище гармонійно вписуватися, навіть якщо це тягне за собою оперування формою, яка в інших випадках не була б обґрунтована162.

2. Питання охорони в просторовому плянуванніа) Генеральний плян міста має передбачити насамперед збереження клясичної схеми трьох основних зон: середмістя, як історичний і громадсько-культурний центр, із суцільною (квартальною, бльоковою) забудовою, не вищою за три поверхи; передмістя Манастирське, Старокосівське, Вербовецьке, Москалівка, разом із прилеглими селами Вербовець, Старий Косів, Смодне, Черганівка, Город, - із розкиданою забудовою, не вищою за два поверхи; зелений пояс (гірські околиці), повністю вільний від забудови. До зеленого поясу, що є також частиною національного парку "Гуцульщина", треба приєднати природні об’єкти на території передмість і середмістя: ліси, гайки, чагарники, парки, сквери, громадські сади, Міську гору, ріку Рибницю, Банське озеро. У перелічених трьох зонах необхідно забезпечити охороною всі об’єкти матеріяльної культури і природи на підставі рекомендацій та напрямних двох базових проєктів: "Визначення меж історичних ареалів Косова" та "Національний природний парк "Гуцульщина".