Косів - місто історичне та туристичне
Однак цей розвиток був загальмований після 22 вересня 1939 р., коли до Косова прийшла радянська влада, яка націоналізувала заклад, оголосивши його "народним курортом " і розквартирувавши у ньому червоноармійську частину, що перебувала тут до 1941р. На Тарнавського, котрий устиг еміґрувати до Єрусалиму131, було складено наступну характеристику, опубліковану 15 серпня 1940 р. в обласній газеті: "Цей псевдоучений нажив собі великі капітали на тому, що запровадив у своїй санаторії голодний режим, влаштовував спеціяльні "дні посту ", примушував хворих працювати цілий день на своїх городах, у саду." Далі нова влада обіцяла, що буде "поступово, наполегливо впроваджувати передові радянські методи лікування”132.За німців на території закладу організовано школу аґрономів. Після повернення радянської влади відновлено 1947р. курорт ( від сімдесятих років – санаторія "Косів" ). Профіль курорту переорієнтовано на лікування дітей підліткового віку, хворих на туберкульозу легенів закритої форми133. Від воєнних лихоліть курорт зацілів, однак протягом наступних років парк і сад запустіли, а будинки – одні занедбано, інші спотворено некваліфікованими ремонтами, ще інші просто зруйновано.
1983 р. парк разом із садом оголошено пам’яткою садово-паркового мистецтва під назвою "Косівський дендропарк ", котрий, на думку фахівців, є найбагатшим на Івано-Франківщині за складом інтродукованих рослин134. 1993 р. комплекс будівель колишньої лічниці визнано пам’яткою архітектури та містобудування. Протягом 1998-2000 років студенти й працівники Інституту архітектури та урбаністики Лодзької політехніки виконали детальну інвентаризацію пам’яткових будинків, матеріяли якої передали адміністрації санаторії для реставраційних робіт135.
Одначе помітних практичних результатів усі ці заходи покищо не дали. Мабуть, для того щоб упорядкувати парк і сад, реставрувати зацілілі ориґінальні будівлі, а також відновити лікування методою, якою користувався і невпинно розвивав д-р Тарнавський, – методою, що є надзвичайно сучасною136, – треба випрацювати конкретну програму діяльности санаторії, базовану на чітких і зрозумілих правових ґарантіях, таку програму, яка могла би привернути увагу і запевнити довіру спроможних інвесторів.
10. Літнище над Гуком
Ця територія, площею близько п’ятдесятьох гектарів, розташовується між Банським мостом і підніжжям Каменистого хребта та рікою Рибницею і вулицею Лісною під Стіжками137.
Літнище виникло і розвинулося насамперед завдяки високій атракційності Рибниці на цій дільниці, де зі стрімких обривистих берегів і з дна річки виступають, стирчать екзотичні скелі й брили плисковатих пісковиків, вузькоплиткових глеїв, різного роду лупаків, конґльомератів, роговиків, об які розбивається вода, творячи мальовничі водоспади "Гук", "Діянка" та численні шипоти, в котрих місцеві жителі й гості віддавна залюбки приймали пінисті купелі. Всі ці довколишні геологічні утвори становлять добротівські верстви, які біля колишньої жупи межують із соляною формацією, в районі ж Гуку є насунутими на ту формацію, розміщену тут на певній глибині, про що свідчать розташовані поруч з Гуком залишки дуже давнього соляного шибу та солянкове джерело138.
У міжвоєнний період над самою річкою було зведено кілька невеликих, але симпатичних дерев’яних будинків для відпочинку, зокрема кав’ярню-ресторан з музикою й танцювальним майданчиком "Павільйон над Гуком", пансіони з власними пляжами "На скалі" та "Ядвіґа"139. Замість старого дерев’яного Банського мосту, пошкодженого в часі літньої повені 1936 року, було збудовано новий – залізобетоновий, дуже гарної форми; велося озеленення берега від моста до Гуку та будівництво пляжі140. Крім того, було підготовлено декілька проєктів на найближчі роки, а саме: бульвару завдовжки 40 м із виходом до ріки, підпірних мурів при вулиці Над Гуком, дерев’яного павільйону з ґардеробами й розважальною зальою141. Та навіть і так Рибниця в околиці Гуку мала справді чудове упорядкування , тому сюди сходилися гуляти мешканці й літники з цілого Косова.
Розвиткові літнища сприяли теж природні вартості схилу горба, який є наймальовничішим у Косові, і з якого відкриваються особливо привабливі гірські краєвиди. На ньому розміщувалися терасові виноградники лікаря Тарнавського; гарні вілії та пансіони, такі як "Байка", "Ґурка" й інші; побіч вулиці Каменистої був чудовий ґмінний ліс, де з приємністю й користю для здоров’я завжди відпочивало багато людей. На 1939 – 43 роки в частині лісу, приналежній до літнищевої дільниці, намічалося створити парк142, однак перешкодила війна, а 1971 року тут урочисто відкрили Музей гуцульської архітектури та побуту, куди перевезли дві хати, стодолу, близько двох тисяч побутових речей і плянувалося перемістити ряд інших будинків143, проте у вісімдесятих роках на місці музею закладено навчально-спортивну базу "Карпати".
До сьогодні від згаданих вілій, пансіонів, прекрасного Банського мосту, елементів упорядкування майже нічого не залишилося; річка зміліла, водоспади здрібніли. В сімдесятих роках на березі Рибниці збудували великий ресторан "Водограй", на схилі горба над річкою – турбазу "Карпатські зорі" та ресторан "Колибу".