Основні поняття та концепції сільського зеленого туризму

Визначення категорії "сільський зелений туризм" має, насамперед, проводитися з урахуванням концепції "сільська місцевість" й узгоджуватися з тим, який зміст ми вкладаємо в агрорекреаційну форму офіційного сільського господарства.

Поняття "сільська місцевість" уже досить довго досліджується географами, соціологами, економістами. Дотепер у різних країнах існують розбіжності суспільно-правового окреслення статусу "сільська територія". Основними дискусійними пунктами є:

—щільність населення і розмір поселень;

—земля, що використовується під сільське господарство;—"традиційні структури" і питання ідентичності населення [68].

Більшість західних дослідників сільського зеленого туризму до сільських районів відносять території з менше ніж 10—20 % земельних площ, вкритих забудовою. Типово сільські райони мають низьку щільність населення, що є результатом малих поселень. Програма сільського розвитку Організації економічної співпраці та розвитку використовує кілька серій показників, але надає перевагу такому критерію, як щільність населення 150 осіб на км2. Середнє значення щільності сільського населення відрізняється між країнами через існування різної класифікації у різних державах (табл. 1.1).

Загалом, з визначень, що є, варто виділити дві думки:

1.Сільські поселення можуть бути різними за розмірами, але вони є малими (з населенням менше 10 000 мешканців).

2.Вони знаходяться переважно в районах з низькою щільністю населення.

Таблиця 1.1. Критерії визначення сільських поселень у країнах Організації економічної кооперації та розвитку [73]:

ДержаваКритерії виділення

АвстраліяДисперсно розселені групи населення чисельністю нижче 1000 осіб

АвстріяНаселені пункти з чисельністю населення до 5000 осіб

КанадаМісцевості з територією до 400 км і населенням чисельністю до 1000 осіб

Данія, НорвегіяПоселення чисельністю до 200 мешканців

ВеликобританіяТериторії з сільським укладом господарства і населенням до 10 000 мешканців

ФранціяНаселені пункти з чисельністю населення до 2000 осіб

Швейцарія, ПортугаліяНаселені пункти з чисельністю населення до 10 000 осіб

Динамічна урбанізація XIX—XX ст. виробила нові соціальні структури, відмінні від "традиційних" організацій сільської місцевості. Тому збереження у сучасних малих поселеннях традиційного стилю життя важливе у підтримці їх сільського "характеру", оскільки саме ці особливості приваблюють "на село" туристів з міських районів.

Достатньо складним є питання про означення такого поняття, як сучасний "сільський стиль життя". Особливо щодо таких постіндустріальних країн Європи, як Німеччина, Франція, Бельгія тощо. Надто великі відмінності спостерігаються не лише між континентами (Північ — Південь, Захід — Схід), окремими групами країн, а й навіть всередині окремо взятих країн.

Західні соціологи визначають чотири типи традиційного стилю життя у сільській місцевості: