Основні поняття та концепції сільського зеленого туризму

—історичні сільські поселення і території;

—монастирські та садибні комплекси;

—поля історичних битв;

—історичні виробничі території, шляхи й дороги;

—археологічні території.

Чимало таких територій нараховується в Україні і, зокрема, в Карпатському регіоні. Нині стоїть питання про їх активне залучення в програми агротуристичного обслуговування.

Для здійснення ефективного менеджменту і планування розвитку сільського зеленого туризму у регіоні необхідно бути досконало обізнаним з особливостями його територіальної й функціональної організації.

• Територіальна організація сільського зеленого туризму — це система просторового взаєморозташування сільських населених пунктів, що надають агро-рекреаційні послуги, по відношенню один до одного, а також щодо міст-центрів генерування споживачів агротуристичних послуг, сформованої транспортної інфраструктури території та об'єктів природної й етнокультурної спадщини регіону.

Мережа сільського розселення України історично представлена кількома типами поселень — селами, хуторами, слободами, станціями, лісництвами. Проміжною формою між сільським поселенням і містом є селище міського типу.

Доволі різняться між собою сільські поселення України за розташуванням, будовою й функціями. їх типологія схематично зображена на рис. 1.2.

Кожен типологічний підхід, представлений на рис. 1.2, враховує основні елементи мережі розселення, а саме: територію й історію формування села, його населення в комплексі з сучасними економічними функціями поселень, планування їх забудови. Типологія поселень за розташуванням на місцевості передбачає їхнє групування щодо селитебної території, представленої головними компонентами природи або її складовими: рельєфу, річкової сітки, озер, боліт, лісових масивів тощо. Окремо можна виділити підтипи топографічного розташування, особливо у гірських районах — прирічкове, схилове і гребеневе.

Рис. 1.2. Типологія сільських поселень України (за І. Г. Пандяком)

Таксономічну структуру територіальної організації сільського зеленого туризму формують такі види пунктів:

—агрорекреаційні пункти — це окремі сільські населенні пункти та окремо розташовані агрорекреаційні заклади (екоагрокотеджі, фермерські садиби), які пропонують на ринок власний агротуристичний продукт;

—агрорекреаційний центр — це сільський населений пункт, розташований у місцевості з цінними курортно-рекреаційними ресурсами, в якому сформувалася мережа агроосель й агропансіонів, що пропонують

різноманітний агротуристичний продукт, сегментований за ціною, якістю та спектром надання послуг;

—агрорекреаційний вузол — це сукупність агрорекреаційних пунктів, згрупованих довкола курортно-туристичного центру в межах певної компактної території. У Карпатському регіоні такими найвідомішими агро-рекреаційними вузлами є Славський на Львівщині, Яремчанський на Івано-Франківщині, Вижницький на Буковині, Свалявський на Закарпатті;

—агрорекреаційний район — це однорідна в природно-етнокультурному плані територія з історично сформованою мережею сільських поселень, більшість з яких спеціалізується на наданні послуг сільського зеленого туризму;