Основні поняття та концепції сільського зеленого туризму

Історико-етнокультурні агрорекреаційні ресурси — це об'єкти та явища матеріальної і духовної культури життєдіяльності етносу на території його історичного розвитку. До цього виду ресурсів належать пам'ятки історії (фортеці, вали тощо), матеріальної етнокультури (традиційне бойківське, гуцульське житло, млини, колиби, продукція народних ремесел (ліжники, кераміка, різьба по дереву, вироби з лози тощо)), сакральної архітектури (монастирі, церкви, каплиці, старожитні пам'ятні хрести тощо), духовної етнокультури (побутові та культові обряди й народні традиції ("водіння Кози", "Купала")).

Процес глобалізації — явище об'єктивне і незворотне — рік за роком веде до витіснення традиційної культури, що у багатьох випадках нежиттєздатна і зникає під натиском масової культури. Тому етнокультурна розмаїтість Карпатського регіону нині є однією з найважливіших умов стійкості суспільного розвитку цього самобутнього куточка Європи.

Соціально-економічні агрорекреаційні ресурси — це історично сформована система сільського розселення, типи і розміри поселень, традиції народної забудови, традиції аграрної культури місцевого населення, соціальний клімат на селі, ставлення автохтонів до приїжджих тощо.

Природне середовище України наклало відбиток на характер заселення поліської, лісостепової, степової та гірської частини нашої країни, матеріальну культуру поселень у цілому і на садибу зокрема. Поєднання природних чинників зумовило характер господарських занять сільського населення окремих історико-географічних країв України, а вони, звичайно ж, вплинули на форму сільських поселень, забудову дворів тощо.

Інформаційні агрорекреаційні ресурси — це інформація про сільську територію, її історію, культуру, природу і людей, яку турист отримує в офісі оператора сільського туризму (турфірми) чи збирає самостійно для того, щоб прийняти рішення й вибрати якийсь один з пропонованих варіантів відпочинку у сільській місцевості.

Саме наявність, якість подання та вичерпність інформації про об'єкти сільського зеленого туризму регіону визначає, чи приїдуть сюди туристи та чи матимуть бажання скористатися послугами сектора сільського туризму.

• Агрорекреаційна інфраструктура — це сукупність об'єктів, що сприяють організації гостинності на селі.

Зазвичай, виділяють два види інфраструктурних об'єктів — т. зв. виробничий та комунікаційний. До виробничої інфраструктури входять заклади, які сприяють "виробленню" сільського турпродукту належного якісного рівня. Тобто до неї відносимо, передусім, наявність у сільській місцевості медичних закладів, авторемонтних майстерень, пунктів прокату туристичного спорядження тощо. Комунікаційну ж інфраструктуру утворюють усі залізничні магістралі, автомобільні шляхи, промарковані веломаршрути, побутові комунікації (електроенергія, водопостачання, телефонний зв'язок), банківські філії тощо та їх якісний стан.

Нещодавно у практику світової туристичної індустрії ввійшло нове поняття — історико-культурна територія як об'єкт світової спадщини. Мережа цих об'єктів є основною "родзинкою" подорожей у рамках стійкого туризму.• Історико-культурна територія — це особливе цілісне просторове утворення, де в традиційному природному і соціально-культурному середовищі зберігаються цінні об'єкти історико-культурної спадщини людства.

Це геокультурне поєднання пам'ятників і території, які, об'єднуючи етнічні, економічні, історичні та географічні фактори, творять єдиний комплекс.

Унікальність історико-культурної території визначається наявністю і поєднанням меморіальних, архітектурних, археологічних об'єктів, інженерних споруд, історичної забудови, традицій народних промислів і господарської діяльності, фольклору й обрядової національної культури, природних визначних пам'яток та історичних форм природокористування, що є винятковою історичною і культурною цінністю народу нашої країни, а також світової культурної спадщини.

Існує наукова категоризація основних типів історико-культурних територій:

—історичні міста;