Народногосподарське значення агропромислового комплексу України
За 10-річний період урожайність багатох основних ви- дів вирощуваних культур не тільки не зросла, але й знизи-лася: по зерну, наприклад,— з 23,4 ц з га в 1970 р. до 23,1 ц з га в 1980 р., по цукрових буряках (фабричних) - з 280 до 274, по соняшнику — з 15,4 до 13,4 і по картоплі - з 99 до 77 (7, с.49).Таким чином, сільськогосподарське виробництво в ос- новному тупцювало на місці, а зростання обсягів продукції його галузей забезпечувалося за рахунок додаткового за- лучення природних ресурсів. Крім цього, на гідромеліора- тивні роботи затрачувалися величезні капітальні вкладен- ня з державного бюджету, хоча на високоефективне і еко-логічно безпечне освоєння і використання зрошуваних і осушених земель коштів виділялося явно недостатньо. Для роботи на зрошуваних землях Півдня України мобілі- зува-лися сотні тисяч переселенців з інших регіонів України і Росії, а відчутного приросту обсягів виробництва сільсь- когосподарської продукції не одержано.
Тим часом вже в 70-і роки дедалі відчутніше стали про-являтися негативні наслідки великомасштабного осу¬шення земель у Поліссі і зрошення — у степовій зоні. По¬рушився режим підземних і грунтових вод, активізувалися ерозійні процеси, з’явилися ареали вторинного заболочу- вання і перезволоження грунтів. Надмірне захоплення мінеральними добривами (особливо — їх кислими форма- ми) супроводжувалося закисленням грунтів.
Механізація сільськогосподарського виробництва зали-ша¬лася на низькому рівні, а продуктивність праці в галузі зростала дуже повільними темпами. Розв’язання соці¬аль-них проблем села не було комплексним. Відсталість у роз-витку і навіть деградація багатьох елементів продуктивних сил сільського господарства проявлялися дедалі помітні¬ше.
Усе це, разом з іншими об’єктивними і суб’єктивними причинами, зумовило різке скорочення обсягів сільського- сподарської (і насамперед — рослинницької продукції) в 1981 — 1985 рр.
Прийнятими економічними і адміністративними захо-дами в наступні роки (1986 — 1990) вдалося трохи припи-нити падіння виробництва в більшості галузей сільського господарства, а по окремих видах продукції — навіть за-безпечити його приріст. Протиалкогольна кампанія, в су-купності з несприятливими кліматичними умовами 1985 — 1987 рр., призвела до скорочення площ плодових культур і винограду (і насамперед у плодоносному віці), до падін¬ня обсягів виробництва продукції. Одночасно йшов процес руйнування налагодженої сітки спеціалізованих госпо-дарств і розсадників, звужувалися роботи по насінництву, селекції та розсадництву. Не дістала обіцяного розвитку галузь по виробленню соків та інших продуктів харчування з плодів, ягід і винограду, що, в свою чергу, спричинило зростання втрат вирощеного врожаю.
Економічні заходи (збільшення закупочних цін на сіль- ськогосподарську продукцію, списання заборгованостей, пільгове кредитування, зменшення цінових “ножиць” тощо) мали, в основному, тільки оперативний характер і вичер-пали свої позитивні моменти вже до 1990 р. Більше того: частина обіцянок,виданих тоді на адресу селянства ко-лишніми союзними органами, так і залишилася невикона-ною.
Водночас надмірна експлуатація природних ресурсів дедалі більше загострювала екологічні проблеми земле-робства, до яких додалися ще й наслідки Чорнобильської катастрофи. На значних площах довелося змінити напрям використання, ввести нові сівозміни, частину угідь повніс- тю виключено з сільськогосподарського обороту. Дедалі гострішою стає проблема виробництва чистих продуктів харчування — як для тих, хто проживає на забруднених те- риторіях, так і для дітей, рекреантів, інших особливих кате-горій споживачів.
4. Сучасний стан та характер розміщення галузі.
Для описання сучасного стану та характеру розміщен- ня агропромислового комплексу перш за все необхідно вка-зати, які галузі АПК являються провідними (тобто, на які припадає найбільша питома вага всієї випущеної про¬дукції АПК).
Такими галузями є сільське господарство та галузі первинної обробки сільськогосподарської продукції (або харчової промисловості). Розглянемо відповідно кожну з цих галузей.
Сільське господарство є найважливішою ланкою агро-промислового комплексу, оскільки вартість сільськогоспо- дарських виробничих основних фондів у суспільному аг-рарному господарстві на кінець 1995 р. у порівняльних цінах 1983р. становила 1691,0 млрд крб. В аграрному сек-торі зайнято майже 75% середньорічних працівників та ви-робляється понад 53% вартості продукції (4, с.180).
У структурі сільського господарства домінують такі га-лузі: рослинництво і тваринництво.