Народногосподарське значення агропромислового комплексу України
Агрокліматичні ресурси характеризують ступінь за¬без-печення сільськогосподарських культур теплом і воло¬гою. Для України характерна зональність у розподілі тепла і во-логи.
Агрокліматичні ресурси Полісся характеризуються се-реднім рівнем теплозабезпеченості та доброю вологоза-безпеченістю. Суми температур понад 10о становлять від 2300о до 2600о. Вегетаційний період збільшується зі сходу на захід і триває відповідно 190 ¬— 215 днів. Річна сума опадів становить 550 — 750 мм. Кількість їх збільшується зі сходу на захід (5, с. 288).У Лісостепу агрокліматичні ресурси більш сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур. Суми температур понад 10о становлять від 2600о до 2800о, що дає змогу вирощувати основні теплолюбні культури ранніх і пізніх строків дозрівання. Кількість опадів коливається від 700 мм на заході до 450 мм на сході. Переважна їх більшість випадає в теплий період ооку (5, с.288).
Степова зона характеризується високим ступенем те-плозабезпеченості. Суми температур понад 10о колива-ються від 2900о на півночі до 3600о на півдні. Середнь¬о-річна кількість опадів зменшується у цьому ж напрямку від 500 мм до 300 мм. Недостатня вологозабезпеченість сте-пової зони є одним з факторів, що стримують розвиток сільського господарства (5, с.288).
Сільськогосподарська зона південного Криму характе-ризується субтропічним кліматом середземноморського ти-пу. Середньорічні температури становлять 11о — 130о, а кількість опадів від 400 до 500 мм за рік. Опади перева-жають в осінньо-зимовий період. Тому літо тут сухе і жарке (5, с.288).
У гірських районах Карпат суми температур повітря по-над 10о не перевищують 1600о — 1800о. Період веге¬тації триває в середньому 136 днів. За рік випадає від 800 до 1000 мм і більше опадів (5, с.288).
Грунтові ресурси України дуже різноманітні. На її те-риторії виділяють Поліську, Лісостепову і Степову грунтові зони, а також Карпатську і Кримську гірські області, з вла-стивими для кожної з них грунтами.
На Поліссі найбільш поширені дерново-підзолисті і бо-лотні грунти, серед яких переважають торфо-болотні. Ці грунти здебільшого бідні на перегній. Для підвищення їх родючості в грунт обов’язково слід вносити органічні і мінеральні речовини, а також проводити розумне осу-шення.
Грунтово-кліматичні ресурси Полісся сприяють виро-щуванню озимого жита, льону-довгунця, картоплі.
У Лісостепу України поширені різні типи чорноземних грунтів. Крім цих грунтів, значні площі лучно-чорноземні та сірі лісові грунти. Тут склалися найкращі умови для виро-щування зернових культур, особливо озимої пшениці, цук-рових буряків, кукурудзи.
Грунтові ресурси Степу України досить однорідні та представлені, головним чином, чорноземами. Ці грунти ма-ють найвищу природну родючість. Провідними культу¬рами тут є озима пшениця, соняшник, баштанні та ефіроолійні культури. Наявність великої кількості тепла сприяє розвитку виноградарства, а з розширенням мережі зрошення ство-рюються умови для вирощування рису і овочів. У Степу, як і на Поліссі та в Лісостепу, добрі умови для скотарства, вівчарства і птахівництва.
У Карпатах грунтовий покрив змінюється як у широт-ному, так і в вертикальному напрямках. Найбільш придат-ними для сільського господарства є Закарпатська низо¬вина і Передкарпаття. У гірських районах землеробство розвивається лише у вузьких долинах річок.
Для Закарпатської низовини характерні, головним чи-ном, дерново-опідзолені та дерново-глеєві грунти. Грунти Передкарпаття в основному дерново-середньоопідзолені і поверхневооглеєні. У гірській зоні переважають бурі лісові грунти.
У північних передгірських і гірських районах Карпат природні умови сприяють вирощуванню озимого жита, льо-ну-довгунця і картоплі, а в низовинах і передгірських рай-онах Закарпаття — озимої пшениці, кукурудзи, тютюну, овочів, винограду. Важливою галуззю сільського госпо-дарства є тваринництво, особливо скотарство, а в гірських районах ще й вівчарство, що зумовлено великими пло¬щами природних пасовищ — полонин.
Грунтовий покрив Криму має добре виявлену верти-кальну зональність. У передгірській степовій зоні поширені чорноземи. Лісостепова зона вкрита дерново-карбонатни- ми грунтами. У гірській лісовій зоні поширені буроземи, у найнижчому поясі — коричневі грунти. Основними галу¬зями сільського господарства є садівництво, виноградар¬ство, ви-рощування овочів, тютюну. Наявність гірських лук і пасовищ сприяє розвитку скотарства і вівчарства.