Народногосподарське значення агропромислового комплексу України

Водні ресурси відіграють важливу роль у розвитку аг-рарно- промислового комплексу. Основними джерелами задоволення сучасних і перспективних потреб господар-ства України в прісній воді є водні ресурси поверхневого стоку (річки, озера і водойми) і підземного стоку.

Україна має досить обмежені ресурси поверхневих вод. Загальне водоспоживання в країні досягло 65% її се-реднього багаторічного поверхневого стоку. Забезпе-ченість водними ресурсами місцевого стоку у розрахунку на одну людину становить 1000 м3 на рік (5, с.289). Най-вищим є цей показник в Карпатах, на Поліссі та в західній частині Лісостепу, найменшим — у Степу.

Найбільшим споживачем води в господарстві України є сільське господарство. Його частка становить більш як 2/3. Основний водоспоживач — зрошуване землеробство. Особливо висока його питома вага в південних областях.Отже, природні умови і ресурси України в цілому спри-ятливі для розвитку сільського господарства. Переважно рівнинний рельєф, достатня кількість тепла і вологи в період активної вегетації, великі площі родючих грунтів да-ють змогу вирощувати найрізноманітніші сільськогоспо- дарські культури помірної зони і розвивати всі основні га-лузі тваринництва.

Земельний фонд України характеризується високим ступенем освоєння. Сільськогосподарські угіддя займають 42,4 млн. га, або 70% загальної земельної площі. Землі, які потребують освоєння, займають лише 2,5% її території. У сільському господарстві земля є найважливішим засо¬бом виробництва.

Характерною особливістю структури сільськогосподар- ських угідь є висока питома вага орних земель (більше 80%). Інші площі використовуються під багаторічні насад-ження (2,7%), сінокоси (5,1%) і пасовища (11,4%) (мал.1)

Найбільше розорані сільськогосподарські угіддя в Лісо- степовій зоні (85,4%), а найменше — на Поліссі (68,9%) (5, с.291). У Поліській зоні майже третину площ сільсько-господарських угідь займають природні кормові угіддя.

У зв’язку з тим, що в Україні сільське господарство по-ступається промисловості як за щільністю основних ви-робничих фондів, так і за обсягом виробництва товарної продукції, в республіці переважає промислово-сільськогос- подарський тип освоєння території. Важливою складовою частиною освоєння території України є рівень розвитку ін- фраструктури території, особливо комунікаційної. Від тери-торіальної організації інфраструктури, густоти транспортної мережі, її технічного стану, напрямку залізниць і авто¬мобільних доріг залежать особливості територіальної ор¬ганізації АПК і регулярність зв’язків між його основними ланками.

Провідна роль у структурі перевезень вантажів АПК на-лежить автомобільному транспорту. Спеціалізовані транспортні засоби (автоцистерни, спеціалізовані автома-шини для овочів, хліба, рефрижератори тощо) перевозять вантажі АПК. Залізничний транспорт займає провідне міс-це у здійсненні зовнішніх зв’язків АПК.

Одним з головних чинників, що впливають на форму-вання і територіальну організацію АПК і споживання його кінцевої продукції є характер розселення, густота сільсько- го населення і рівень забезпечення трудовими ресурсами.

Розвиток великих систем розселення впливає на вели-чину і структуру різних аграрно-промислових комплексів. Найбільші та великі міста є одним з найважливіших фак-торів формування приміських АПК. Навколо цих міст ство-рюються спеціалізовані підприємства приміського типу для забезпечення міського населення свіжими овочами, моло-ком та іншою малотранспортабельною сільськогоспо- дарською продукцією.

Різні природно-географічні зони України нерівномірно забезпечені трудовими ресурсами. В результаті одні регіо- ни України мають надлишок трудових ресурсів у сільсько- му господарстві, а інші відчувають їх недостачу. Найкраще забезпечені трудовими ресурсами лісостепові області, де найвищою є густота сільського населення. Найбільша по-треба в трудових ресурсах відчувається у степових об¬лас-тях, де густота сільського населення найменша. Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами впливає на спеціалі- зацію аграрно-промислових комплексів. Так, у регіонах, краще забезпечених трудовими ресурсами, фор¬муються АПК, що виробляють працемістку продукцію.

Потреби населення в продукції АПК визначаються нау-ково обгрунтованими нормами споживання на душу насе-лення і реальними можливостями їх задоволення. Певною мірою на обсяг і асортимент необхідних продуктів харчу-вання впливають природно-географічні умови, місцеві на- ціональні особливості і традиції.