Загальні основи аграрної політики

•своєчасні.

2. Для передбачення – питання методології мають першочергове значення.

Методологія – це наука про методи вивчення процесів і явищ. Методологія допомагає вирішити за допомогою яких наукових способів, прийомів пізнання дійсності можна досягти подальшого розвитку в певній сфері.

Методологія аграрної сфери використовує слідуючи підходи:

1)суб’єктивний – господар здійснює вибір із різних варіантів;

2)емпіричний – знання отримуються тільки із досвіду, спостереження, без їх аналізу і розгляду у взаємодії;

3)раціоналістичний – відкриття законів, які б дозволяли найбільш вірно регулювати виробництво і розподіл сільськогосподарського продукту;

4)діалектико-матеріалістичний – проводиться об’єктивний аналіз, характеризуються внутрішні зв’язки явищ, які реально існують;

5)діалектичний – всі процеси явищ постійно виникають, розвиваються і ліквідуються, тобто знаходяться в постійному русі.

Методи – це прийоми дослідження в науці і відтворення їх в системі категорій і законів.

В аграрній політиці використовуються методи:

1)наукової абстракції –досліджуються первинні сторони явищ і відволікання від вторинних;

2)аналізу і синтезу - дослідження кожної складової окремо і створення цілісної картини;

3)індукції і дедукції – перехід від вивчення одиничних факторів до загальних положень і висновків і навпаки.

4)історичний і логічний – при історичному приймаються до уваги всі явища і випадки; при логічному – відкидаються випадкові явища і процеси.

5)математичні і статистичні – кількісна сторона процесів і явищ господарського життя, їх перехід в нову якість.

В цілях наукового дослідження аграрної діяльності важливо, щоб дослідник при вивченні сільськогосподарських процесів відмовився від своїх симпатій і антипатій, особистих вигод і інтересів, адже потрібно викласти істину у тому вигляді, якому вона є.

3. АПК країни – це сукупність галузей, пов’язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою, реалізацією та обслуговуванням самого сільського господарства.

Особливості сучасного стану АПК України:

-накопичення та загострення суперечностей економічного і політичного характеру;

-масова збитковість сільськогосподарських підприємств;

-повільні темпи реформування аграрного сектору економіки;

-збереження тенденції до звуженого відтворення.