Загальні основи аграрної політики

•Соціальне забезпечення

Значення аграрного законодавства заключається в тому, що воно регулює правові земельні відносини і закріплює статус селянина – статус володаря землі, що надає йому економічну незалежність і забезпечує соціальну захищеність.

Аграрна політика поруч із іншими науками дозволяє людині пізнати і вивчити оточуючий світ.

Кожна наука вивчає визначене коло питань, так, аграрна наука має свій предмет пізнання.

Об’єктом аграрної політики виступають поточні процеси в аграрній економіці.

Предметом аграрної політики являється система державних і суспільних міроприємств і прагнень, які визначають умови функціонування сільського господарства.

Суб’єктами аграрної політики являються:

•Міністерство економіки

•Міністерство аграрної політики

•Державний комітет по земельних ресурсах

•Державний комітет по водному господарству

•Державний комітет лісового господарства

•Відповідні управління і департаменти міністерств і комітетів

Аграрна політика володіє визначеною самостійністю і активно впливає на аграрну економіку: вона або пошвидшує або гальмує розвиток. Позитивний вплив на аграрну економіку здійснює науково-обгрунтована аграрна політика.

Слід відмітити взаємозв’язок між ними:

•По-перше, єдність, тісні взаємозв’язок і взаємодія між ними;

•По-друге, первинність аграрної економіки і вторинність аграрної політики;

•По-третє, зворотній активний вплив аграрної політики на аграрну економіку.

Аграрна політика породжується аграрною економікою і:

-входить в сферу політичних відносин, адже вона представляє собою відносини з діяльністю держави – органа політичної влади;

-підпорядковується законом аграрної економіки, які здійснюють управління виробництвом, розподілом, обміном і споживанням сільськогосподарської продукції;

-являється концентрованим завершенням аграрної економіки.

Основні завдання аграрної політики: