Озиме жито

Для запобігання втратам необхідно правильно регулювати ріжучий апарат жниварки і збиральних машин. Вал мотовила на прибиранні високих зернових, що не вилягли, встановлюють попереду ножа, планки його повинні стосуватися рослин на рівні 2/3 висоти від місця зрізу. Якщо стеблестой густою і мотовило не встигає укладати на полотно всі скошені стебла, збільшують число оборотів і регулюють мотовило так, щоб планки стосувалися стебла небагато вище за його середину. Не можна допускати сильних ударів планок мотовила по колосах.

Важливе значення в боротьбі з втратами при роздільному прибиранні має правильна висота зрізу. При цьому виходять з того, що вал повинен міцно триматися на стерні і добре продуватися. Для стійкого утримання валу потрібно мати не меншого 300 стебел на

1 м, оптимальна висота стерні озимої іржі повинна бути в межах 18 – 22 см.У разі роздільного прибирання велику роль грають також ширина і лощина валу, сильно впливають на хід дозрівання, висихання солом'яної маси і збереження зерна.

Прибирання прямим комбайнуванням проводять на висоті зрізу не більше 15 див. Лише на прибиранні зернових з підсівбою трав висоту зрізу збільшується до 20 див. Низькорослі і полеглі зернові косять не вище на 10 див. швидкість руху комбайна не повинна перевищувати 8 км/ч. У табл. Приведені швидкості руху комбайна СЬК-4 за різних умов прямого прибирання. Способи руху ті ж, що і при роздільному прибиранні (Зілашин Л. Р. Озиме жито).

Таблиця 2

Ширина заганянь для комбайна СЬК-4 з жниваркою ЖВН-6

Таблиця 3

Середня маса 1 пог. м валу

2 Районовані сорти (гібриди) та їх характеристика

Харківська 55. Створений в Українському НДІ рослинництва, селекції і генетики імені В. Я. Юр’єва шляхом багатократного індивідуально – сімейного відбору з посіву жита сорту Харківська 194.

Відноситься до західноєвропейської екологічної групи. Колос веретеновідний і призматичний, середньої довжини і щільності. Ості колосів середньої довжини, грубі.

Зерно овальне, напіввідкрите, сіро-зелене, велике, маса 1000 зерён – 26-30 р. Консистенція борошниста, рідше напівсклоподібна. Склоподібність – 33 – 41%. Зміст білка – 9,6 – 13,7% .

Хлібопекарські якості хороші. Досить стійкий до обсипання.

Соломина середньої висоти (120 – 150 см), міцна, досить стійка до вилягання. У роки з вираженим виляганням значно перевершує по врожайності інші сорти. Загальна і продуктивна кущистість висока.

Сорт середньопізній (тривалість періоду від посіву до воскової стиглості – 304 – 329 днів). Зимостійкість вище середньою. Посухостійкість хороша. Поражаємость бурою іржею середня.

По врожайності на 2 – 3 ц/га перевищує сорт Харківська 194.

Харківська 60. Також виведений в Українському НДІ рослинництва, селекції і генетики імені В. Я. Юр’єва шляхом сімейного відбору з гібридів сортів Харківська 194 і Петкус короткостебельний.

Відноситься до західноєвропейської екологічної групи. Колос призматичний і веретеновідний, середньою довга і щільність. Ості довгі, такі, що напіврозходяться, досить міцні. Колоскові луски ланцетообразне, з короткими остевідним придатком. Зовнішні квіткові луски роздуті, несуть по кілю грубі густі вії.