Каменяр: молот — його символ, зміст — праця

У творчості Франка поряд ідуть дві взаємно великі і вірні сили: пісня і праця, дух і матерія:

Пісня і праця — великі дві сили!

Їм я до скону бажаю служить;

Череп розбитий — як ляжу в могилі,

Ними лиш зможу й для правнуків жить.

Служба пісні й праці, які поєднуються і допомагають людям, створюють умову для повноцінного життя. Поет по-філософськи і суто по-людськи розуміє сутність праці в житті людини і суспільства, тільки завдяки праці людина стала вершиною творіння природи. І це у Франка звучить як гімн:

Лиш в праці мужа виробляєсь сила,

Лиш праця світ таким, як є, створила,

Лиш в праці варто і для праці жить.

Іван Франко глибоко і витончено у своїй творчості художньо і правдиво висвітлює людину праці, яка включена в природу власною важкою поневоленою працею, «але те поле, оре не собі… Бо від колиски він в недолі пережив і в труді вік цілий… Щоб жити, він життя, і волю власну, й силу за кусник хліба продає, хоча не кормить той хліб… Той наймит — наш народ, що поту ллє потоки над чужою нивою і панщини ярмо тверде… Та в серці, хоч і як недолею прибитім, надія кращая жиє». Так Франко описує працю наймита у вірші «Наймит».

У вірші «Якось-то буде!» Іван Франко пише про безвихідь через безробіття та голод:

З голоду й нужди вмирає мужик,

Крадіж, рабунки, весь край — один крик…

Батько кидає кохану родину В Росію,

Молдавію тягнуть плачучії

На заробітки отарами люде…

Щось схоже на сьогодення в Україні, звідки виїхало за кордон у пошуках роботи до 7 млн наших громадян. За даними Держкомстату України, у січні–лютому 2006 року рівень безробіття становив 7% економічно активного населення [10]. І як наслідок нашої «прихватизації» і безробіття ми маємо: 1% — дуже багатих, 5–6% — багатих, 70% — бідних. Варто нагадати, що 1991 року українська економіка за структурою зайнятості була близька до розвинутих індустріальних країн. Ось в чому проявляється геній І. Франко — бачення проблеми на віки, а також «мудрість» керівництва нашою країною, яке довело її до такого стану:

Рідну країну з слізьми споминав він,

Але з прокляттям із неї тікав він…

Гей, розіллялось те руськеє горе

Геть по Європі і геть поза море!