Каменяр: молот — його символ, зміст — праця

Синку, кріпися! — мені ти твердила.

-Адже не паном родився ти чей!

Праця, що в гріб мене вчасно вложила

Та лиш тебе доведе до людей.

А поет їй відповідає:

Правда, матусю! Спасибі за раду!

Я її правди раз досвідив.

Праця дала до життя мні принаду,

Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив…

Франко виконав прохання-настанови матері: важко та плідно трудився з юних літ і до кінця свого мученицького життя. У неповних шість років він пішов до школи. Всі роки навчання був першим серед учнів і студентів. За два роки навчання в початковій школі він добре вивчив арифметику, а також навчився читати й писати німецькою, польською та українською мовами. У нього була феноменальна пам'ять. Ось як він згадує про період гімназії: «Шевченка… я вивчив майже всього напам'ять (а пам'ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!)». Ще гімназистом, 1874 року, Іван Франко почав друкуватися. Першою публікацією був сонет «Народні пісні» (за автографом — «Пісні народні») у Львівському журналі «Друг». Хоча пізніше поет не без гумору писав:

Хто власного ума не має,

То з книг не вийде ум йому;

Хто є сліпий на обо оці,

То що по дзеркалі йому?Сердешними словами згадує поет матір та її співанки, які заронили в його душу перші зерна поезії, що з часом проросли художніми творами:

Тямлю як нині: малим ще хлопчиною В мамині пісні ще заслухувавсь я; Пісні ті стали красою єдиною Бідного мого тяжкого життя.

Про материнську любов, яка понад усе, він пише:

Немає друга понад мудрість,

Ні ворога над глупоту,

Так, як нема любові в світі

Над матірню любов святу.

У таку духовну силу може обертатися лише праця, в якій живе свідомість «діяння для добра суспільного», громадянська свідомість, яка не тільки виправдовує, а й визначає мету і сенс людського покликання на землі: